ОСІНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
осіни́ти «зробити рукою знак хреста над кимсь, чимсь; похрестити; благословити; освітлити, осяяти»
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл. осѣнити «похрестити», як і м. засени «затінить», схв. о̀сенити «затінити», слн. osénčiti «тс.», утворене від іменника сѣнь (псл. sěnь) «тінь, захисток, пристановище», спорідненого з укр. сі́ни;
р. осени́ть, бр. асяні́ць, др. осѣнити, болг. осеня́вам;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осіня́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асяні́ць | білоруська |
| осеня́вам | болгарська |
| осѣнити | давньоруська |
| засени «затінить» | македонська |
| осени́ть | російська |
| о̀сенити «затінити» | сербохорватська |
| osénčiti «тс.» | словенська |
| осѣнити «похрестити» | старослов’янська |
| сі́ни | українська |
| осѣнити «похрестити» | церковнослов’янська |
| sěnь «тінь, захисток, пристановище» | ? |
сінь «дашок у вівтарі над престолом»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. сѣнь «тінь» споріднене з укр. сі́ни;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осіни́ти
сѣнь
«тінь»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сѣнь «тінь» | старослов’янська |
| сі́ни | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України