ОСІБНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
осо́ба
псл. osobь «осібно, окремо», що виникло з прислівникового звороту o sobě, o sebě «окремо, сам собі»;
на ґрунті окремих слов’янських мов дало численні похідні;
пор. і лат. persona «персона» з per se «про себе»;
р. болг. осо́ба, бр. асо́ба, др. особь (особъ) «окремо», п. ч. слц. osoba, вл. нл. wosoba, м. особен «особливий», схв. о̀соба, слн. oséba, стсл. особь «окремо», особh «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безособо́вий
відосо́бити
знеосі́бка
знеосо́бити
зосе́бна
«зокрема»
зосі́бна
на-осо́бі
«окремо»
надосо́бний
«особливий»
одособитися
осі́бне
осі́бний
осі́бно
о́соб
«особина»
осо́бе
особе́нний
«особливий»
о́собень
«тс.»
осо́бий
«тс., окремий»
осо́би́на
особи́стий
особи́стість
особи́тель
«ізолятор»
особи́тно
особі́тний
особли́ве
(заст.)
особли́вий
особли́во
осо́бне
осо́бний
«тс.»
осо́бність
«самостійність; особливість»
осо́бно
особня́к
особняко́м
осо́бшаний
«особливий»
осо́бше
«особливо»
по-осо́бі
«окремо»
по-особли́вому
по-осо́бне
«одинично»
уосо́бити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асо́ба | білоруська |
| осо́ба | болгарська |
| wosoba | верхньолужицька |
| особь «окремо» (особъ) | давньоруська |
| persona «персона» | латинська |
| особен «особливий» | македонська |
| wosoba | нижньолужицька |
| osoba | польська |
| osobь «осібно, окремо» | праслов’янська |
| осо́ба | російська |
| о̀соба | сербохорватська |
| osoba | словацька |
| oséba | словенська |
| особь «окремо» | старослов’янська |
| особh «тс.» | українська |
| osoba | чеська |
| sebě «окремо, сам собі» | ? |
| і | ? |
| se «про себе» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України