ОСТРІГ — ЕТИМОЛОГІЯ
остро́г «в’язниця, тюрма; (іст.) у Київській Русі і в Російській державі до XVII ст. -- огороджене частоколом місто, селище, укріплений пункт; стіна на валу фортеці із закопаних впритул у землю і загострених угорі стовпів; [тин з острішком]»
псл. ostrogъ «обгороджене гострими кілками місце», не зовсім ясне;
очевидно, як і остро́га́, пов’язане з ostrъ «гострий»;
припущуваний зв’язок із стерегти́ (Mikl. EW 293; Горяев 243) малоймовірний;
р. остро́г «укріплення, в’язниця», бр. астро́г «тс.», др. острогъ «огорожа навколо міста», п. ostróg «огорожа із загострених кілків», ч. ostroh «укріплення, бастіон», слц. ostroh «мис, стрілка», вл. wotšog «укріплене місце», полаб. vǻströg, болг. [остро́г] «жердина в копиці сіна», схв. о̀строг (назва гори), слн. ostrо̀g «табір, стан», стсл. острогъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́стрі́г
«пліт з дранок, із сучків ВеЛ; тин з острішком»
остроже́нний
«укріплений палісадом»
острожи́на
«палиця, жердина; очеретяний тин; огорожа»
остро́жити
«обгороджувати загостреними кілками»
остро́жник
«в’язень, арештант»
остро́жо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| астро́г «тс.» | білоруська |
| остро́г «жердина в копиці сіна» | болгарська |
| wotšog «укріплене місце» | верхньолужицька |
| острогъ «огорожа навколо міста» | давньоруська |
| vǻströg | полабська |
| ostróg «огорожа із загострених кілків» | польська |
| ostrogъ «обгороджене гострими кілками місце» | праслов’янська |
| остро́г «укріплення, в’язниця» | російська |
| о̀строг (назва гори) | сербохорватська |
| ostroh «мис, стрілка» | словацька |
| ostrо̀g «табір, стан» | словенська |
| острогъ | старослов’янська |
| ostroh «укріплення, бастіон» | чеська |
| остро́га́ | ? |
| ostrъ «гострий» | ? |
| стерегти́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України