ОСТРОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
о́стрів
псл. ostrovъ (‹ *o(b)-srovъ), букв. «той, що обтікається», від іє. *sreu-/srou- «текти»;
очевидно, спочатку назва стосувалася тільки річкових островів, а потім і морських;
споріднене з лит. srovė˜ «течія, потік, струм», лтс. straume «течія, потік», strāva «струмінь, струм», гр. ῥόος «течія»,ῥοή «ріка, потік», двн. stroum, нвн. Strom «течія», дангл. strēam, дінд. srávati «тече»;
р. болг. м. о́стров, бр. во́страў, др. островъ, п. заст. ostrów, ч. слц. ostrov, нл. wotšow, полаб. Våstrü’v (топонім), схв. о̏стрво, слн. ст. ostròv, стсл. островъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
острів'я́нин
о́стро́в
«острів»
остров'я́ни́н
«тс.»
острови́к
«житель острова»
остро́вище
«місце, де був острів»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
во́страў | білоруська |
о́стров | болгарська |
ῥόος «течія» | грецька |
strēam | давньоанглійська |
stroum | давньоверхньонімецька |
srávati «тече» | давньоіндійська |
островъ | давньоруська |
*sreu-/srou- «текти» | індоєвропейська |
straume «течія, потік» | латиська |
srovė˜ «течія, потік, струм» | литовська |
о́стров | македонська |
wotšow | нижньолужицька |
Strom «течія» | нововерхньонімецька |
Våstrü'v (топонім) | полабська |
ostrów | польська |
ostrovъ (‹ *o(b)-srovъ) | праслов’янська |
о́стров | російська |
стрво | сербохорватська |
ostrov | словацька |
ostròv | словенська |
островъ | старослов’янська |
ostrov | чеська |
strāva «струмінь, струм» | ? |
ῥοή «ріка, потік» | ? |
ostrów | ? |
ostròv | ? |
а́йстра «Aster L.» (бот.)
квітку названо за формою, подібною до зірки;
нім. Áster «айстра» походить від гр. ἀστήρ, -έρος «зірка», спорідненого з нім. Stern «зірка», англ. star, φρ. étoile ‹ лат. stēlla, дінд. ав. stār- «тс.»;
запозичення з німецької мови;
р. а́стра, астер (XVIII ст.), бр. болг. а́стра, п. aster, jaster, рідк. astr, astra, ч. слц. astra, вл. asterka, нл. aster, слн. astra «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
а́стра
га́йстер
га́йстра
о́стер
я́стер
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
stār- «тс.» | авестійська |
star | англійська |
а́стра | білоруська |
а́стра | болгарська |
asterka | верхньолужицька |
ἀστήρ | грецька |
stār- «тс.» | давньоіндійська |
stēlla | латинська |
aster | нижньолужицька |
Áster «айстра» | німецька |
Stern «зірка» | німецька |
aster | польська |
jaster | польська |
а́стра | російська |
astra | словацька |
astra «тс.» | словенська |
астер (XVIII ст.) | українська |
astra | чеська |
-έρος «зірка» | ? |
étoile | ? |
astr | ? |
astra | ? |
реоста́т «прилад для регулювання напруги в електричному колі»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Rheostát, фр. réostat, англ. rheostat утворено на основі гр. ῥέω «течу», спорідненого з дінд. srávati «тече», лит. sravа̀ «потік», псл. *sruja «тс.», укр. струя́, о́стрів, і στατός «стоячий, нерухомий», пов’язаного з ἵστημι «стою, ставлю», спорідненим з лат. sto «стою», status «встановлений, призначений», псл. stati, укр. ста́ти;
р. болг. реоста́т, бр. рэаста́т, п. ч. слц. вл. reostat, схв. рео̀стāт, слн. reostát;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
rheostat | англійська |
рэаста́т | білоруська |
реоста́т | болгарська |
reostat | верхньолужицька |
ῥέω «течу» | грецька |
στατός «стоячий, нерухомий» | грецька |
ἵστημι «стою, ставлю» | грецька |
srávati «тече» | давньоіндійська |
sto «стою» | латинська |
status «встановлений, призначений» | латинська |
sravа̀ «потік» | литовська |
Rheostát | німецька |
reostat | польська |
*sruja «тс.» | праслов’янська |
stati | праслов’янська |
реоста́т | російська |
рео̀стāт | сербохорватська |
reostat | словацька |
reostát | словенська |
струя́ | українська |
ста́ти | українська |
о́стрів | українська |
réostat | французька |
reostat | чеська |
острева́ «закріплена вертикально на поверхні землі верхня частина стовбура дерева, на яку складають сіно або снопи»
псл. ostrъv- (‹ *osrъv-) «стовбур із суками», пов’язане з ostrъ (*osrъ) «гострий»;
р. [остро́вье] «зрубані нетовсті дерева з обрубаним гіллям, з гостряками», бр. [астро́ва] «драбина при стійлі; ялина із сучками», [астро́ўка] «піраміда із сукуватих гілляк для сушіння сіна», п. ostrew «жердина із суками», ч. ostrev (ostrve) «стовбур із суками для просушування сіна», слц. ostrva «тс.», схв. [о̏стрва] «кілок перед будинком, на який вішають зброю», слн. ostŕv «жердина для просушування зернових культур»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осте́рва
«гостра паля, жердина для утримування сіна та снопів; кілок для хмелю»
о́стир
«кілок паркану»
ости́рва
«остерва; тонко поколоте дерево для парканів»
острива́
о́стрів
острі́вка
«тс.»
острівяни́ця
«тс.»
остро́в
«сукувата деревина для вилізання на дерево»
остро́в'я
«тс.»
остров'я́ниця
«острева; копиця з горсток конопель, які ставлять для просушування»
остро́ва
остро́ва
острови́на
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
астро́ва «драбина при стійлі; ялина із сучками» | білоруська |
ostrew «жердина із суками» | польська |
ostrъv- «стовбур із суками» (‹ *osrъv-) | праслов’янська |
остро́вье «зрубані нетовсті дерева з обрубаним гіллям, з гостряками» | російська |
стрва «кілок перед будинком, на який вішають зброю» | сербохорватська |
ostrva «тс.» | словацька |
ostŕv «жердина для просушування зернових культур» | словенська |
астро́ўка «піраміда із сукуватих гілляк для сушіння сіна» | українська |
ostrev «стовбур із суками для просушування сіна» (ostrve) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України