ОСОТОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

осо́т «Cirsium L.; [цирцея паризька, Circaea lutetiana L.; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.]» (бот.)

псл. osъtъ;
корінь os-, наявний також у слові (г)острийіє. *ak῀- «тс.»;
споріднене з лит. ãšutas, ašutaĩ «волосінь, кінський волос», лат. acus «гостряк, голка», acuo «гострю, загострюю», гр.ἄκανος «будяк»;
р. осо́т, бр. асо́т, п. ч. oset, слц. ôstie «будяк», вл. wóst, нл. woset, полаб. våstăc (*osъtьcь), болг. [осѣ́тъ], схв. о̀сат, слн. osát, стсл. осътъ, осотъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

осо́тий «будяк пониклий, Carduus nutans L.; кнік, Cnicus L.»
осоті́й «будяк акантовидний»
осо́товий
о́сті «осот»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асо́т білоруська
осѣ́тъ болгарська
wóst верхньолужицька
*ak῀- «тс.» індоєвропейська
acus «гостряк, голка» латинська
ãšutas литовська
woset нижньолужицька
våstăc (*osъtьcь) полабська
oset польська
osъtъ праслов’янська
осо́т російська
о̀сат сербохорватська
ôstie «будяк» словацька
osát словенська
осътъ старослов’янська
осотъ українська
oset чеська
os- ?
(г)острий ?
ašutaĩ «волосінь, кінський волос» ?
acuo «гострю, загострюю» ?
гр.ἄκανος «будяк» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України