ОСЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

осе́л

псл. osьlъ;
запозичення з готської або латинської мови;
гот. asilus «осел» походить від лат. asellus, зменш. до asinus, яке разом з гр. ὄνος (‹ *osonos) через фрако-іллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови;
думка про балто-слов’янський вік слова (Trautmann 14) викликає сумнів, оскільки лит. ãsilas, прус. asilis могли бути запозичені незалежно від слов’янських мов, про що свідчить наголос на першому складі;
р. осёл, бр. асёл, др. осьлъ, п. osioł, osieł, ч. osel, слц. osol, вл. нл. wosoł, полаб. asål, болг. осе́л, схв. о̀сао, [osal, osel], слн. ôsel, стсл. осьлъ, осълъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

віслю́к
осли́ний
осли́ти
осли́ха
осли́ця
о́слій
ослю́к
осля́
осля́к «ослюк»
осля́р «погонич ослів»
осля́тина
осля́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асёл білоруська
осе́л болгарська
wosoł верхньолужицька
asilus «осел» готська
ὄνος (‹ *osonos)(можливо, іранської) грецька
осьлъ давньоруська
asellus латинська
ãsilas литовська
wosoł нижньолужицька
asål полабська
osioł польська
osieł польська
osьlъ праслов’янська
asilis прусська
осёл російська
о̀сао сербохорватська
osol словацька
ôsel словенська
осьлъ старослов’янська
osal українська
osel українська
осълъ українська
osel чеська
до ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України