ОСЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
осе́л
псл. osьlъ;
запозичення з готської або латинської мови;
гот. asilus «осел» походить від лат. asellus, зменш. до asinus, яке разом з гр. ὄνος (‹ *osonos) через фрако-іллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови;
думка про балто-слов’янський вік слова (Trautmann 14) викликає сумнів, оскільки лит. ãsilas, прус. asilis могли бути запозичені незалежно від слов’янських мов, про що свідчить наголос на першому складі;
р. осёл, бр. асёл, др. осьлъ, п. osioł, osieł, ч. osel, слц. osol, вл. нл. wosoł, полаб. asål, болг. осе́л, схв. о̀сао, [osal, osel], слн. ôsel, стсл. осьлъ, осълъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віслю́к
осли́ний
осли́ти
осли́ха
осли́ця
о́слій
ослю́к
осля́
осля́к
«ослюк»
осля́р
«погонич ослів»
осля́тина
осля́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асёл | білоруська |
| осе́л | болгарська |
| wosoł | верхньолужицька |
| asilus «осел» | готська |
| ὄνος (‹ *osonos)(можливо, іранської) | грецька |
| осьлъ | давньоруська |
| asellus | латинська |
| ãsilas | литовська |
| wosoł | нижньолужицька |
| asål | полабська |
| osioł | польська |
| osieł | польська |
| osьlъ | праслов’янська |
| asilis | прусська |
| осёл | російська |
| о̀сао | сербохорватська |
| osol | словацька |
| ôsel | словенська |
| осьлъ | старослов’янська |
| osal | українська |
| osel | українська |
| осълъ | українська |
| osel | чеська |
| до | ? |
осел «зал»
не зовсім ясне, очевидно, пов’язане з осе́ля;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| осе́ля | ? |
осла́ «точильний камінь»
псл. osla, споріднене з ostrъ (‹ *osr-) «гострий»;
відповідає вірм. asełn (род. в. asłan) «голка, шпилька», днн. eggia «лезо, меч», дангл. egle «костриця, вусик, щетина», нн. agel, achel, двн. ahil «костриця», дкімр. ocoluin «осла», лат. aculeus «жало, колючка», а також гр. ἀκόνη «осла», дінд. aśániḥ «белемніт; вістря стріли»;
припускається також (ЭСБМ 1, 174–175) вихідне значення «камінь» і зіставляється з дінд. áśmā «камінь; небо»;
р. осело́к, осёлок, бр. асяло́к, др. осла, п. osła, osełka, [osołka, osełek], слц. osla, oslička, нл. wóslica, полаб. våslă, слн. ôsla, стсл. осла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осе́вка
«шматок масла у вигляді точильного каменя»
осе́лка
«тс.»
осе́лок
«брусок, точило»
осьоло́к
«брусок гострити бритву»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асяло́к | білоруська |
| asełn «голка, шпилька» (род. в. asłan) | вірменська |
| ἀκόνη «осла» | грецька |
| egle «костриця, вусик, щетина» | давньоанглійська |
| ahil «костриця» | давньоверхньонімецька |
| aśániḥ «белемніт; вістря стріли» | давньоіндійська |
| áśmā «камінь; небо» | давньоіндійська |
| ocoluin «осла» | давньокімрська |
| eggia «лезо, меч» | давньонижньонімецька |
| осла | давньоруська |
| aculeus «жало, колючка» | латинська |
| wóslica | нижньолужицька |
| agel | нижньонімецька |
| våslă | полабська |
| osła | польська |
| osełka | польська |
| osla | праслов’янська |
| осело́к | російська |
| osla | словацька |
| oslička | словацька |
| ôsla | словенська |
| осла | старослов’янська |
| осёлок | українська |
| osołka | українська |
| osełek | українська |
| *osr- «гострий» | ? |
| achel | ? |
| значення «камінь» | ? |
о́бсельці «краї (ребра) дошки»
результат видозміни деетимологізованих форм обзе́л «закраїна дошки», обзе́лок «обаполок», можливо, зближених з основою осла́ «точильний камінь, брусок», р. осело́к «тс.», п. osełka, osełek «тс.; овальний шматок масла»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| osełka | польська |
| осело́к «тс.» | російська |
| обзе́л «закраїна дошки» | ? |
| обзе́лок «обаполок» | ? |
| осла́ «точильний камінь, брусок» | ? |
| osełek «тс.; овальний шматок масла» | ? |
осе́лка «веселка»
результат фонетичної видозміни слова весе́лка, зближеного з [осе́лок] «брусок, точило», [осе́лка] «тс.»;
бр. [аслка] «веселка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осла́
осьо́лка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ас «веселка» | білоруська |
| весе́лка | ? |
| осе́лок «брусок, точило» | ? |
| осе́лка «тс.» | ? |
осли́нник «енотера, Oenothera L. (Onagra biennis Scop.)» (бот.)
назви зумовлені схожістю листя рослин з вухами осла (пор. наукову назву енотери Onagra від гр. ὄναγρος «дикий осел, онагр». – Нейштадт 401; Вісюліна–Клоков 226. – Див. ще осе́л1;
похідні утворення від осе́л;
р. осли́нник «енотера», бр. аслі́ннік «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осля́нка
«лілійник, Hemerocallis L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аслі́ннік «тс.» | білоруська |
| осли́нник «енотера» | російська |
| осе́л | ? |
село́
псл. sedlo, пов’язане із *sěděti «сидіти»;
пор. др. село «поле», ч. selo «рілля», слн. sélo «ґрунт», стсл. село «поле, земля», п. sioło замість закономірного siodło;
ця лексична основа змішалася з основою псл. selo «рілля», спорідненою з лит. salá «острів», сх.-лтс. sola, лат. solum «ґрунт», двн. sal «будинок, житло», лангобардським sala «двір, будинок»;
р. село́, бр. сяло́, др. село, п. sioło, siedlić «селити», ч. selo «село; рілля», sídlo «місцеперебування», sedlák «заможний селянин», слц. sedliak «тс.», нл. sedło «житло», болг. се́ло́, м. село, схв. сèло, слн. sêlo, стсл. село «населене місце, двори, будівлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виселе́нець
ви́селок
ви́сілок
заселе́нниця
«жителька»
засе́лище
«заселене місце»
заселлє
за́селок
«тс.»
засі́лля
«тс. Пі; виселок»
насе́лення
осел
«зал»
оселе́нець
«поселенець»
осе́лець
«тс.»
осе́лица
«садиба»
осе́лище
«місце поселення»
осе́лок
«оселя»
осе́ля
оселяни́н
«поселенець»
переселе́нець
пересе́лець
переселя́нин
поселе́нець
посе́лення
посе́лок
посельча́нин
«односельчанин»
поселю́х
«бездомний»
поселя́ни́н
посі́лля
«садиба»
присе́лок
присі́лок
присі́льний
«сусідній»
сели́на
(зменш.)
сели́сько
(збільш.)
сели́тва
«основа, фундамент»
сели́ти
сели́тьба
«селище, садиба, будинок»
селища́нин
се́ли́ще
«поселення; місце, де було село»
селі́нє
«поселення, земля»
село́вич
«сільський мешканець»
се́льбище
«поселення»
(заст.)
селю́к
селю́х
селю́цтво
селюча́
«сільська дитина»
селяни́н
селяни́ця
«селянка»
селя́нство
селя́нський
селя́чка
«поселення, село»
сільськи́й
сільча́к
«житель села»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сяло́ | білоруська |
| се́ло́ | болгарська |
| sal «будинок, житло» | давньоверхньонімецька |
| село «поле» | давньоруська |
| село | давньоруська |
| solum «ґрунт» | латинська |
| salà «острів» | литовська |
| село | македонська |
| sedło «житло» | нижньолужицька |
| sioło | польська |
| siodło | польська |
| sioło «селити» | польська |
| siedlić «селити» | польська |
| sedlo | праслов’янська |
| *sěděti «сидіти» | праслов’янська |
| selo «рілля» | праслов’янська |
| село́ | російська |
| сèло | сербохорватська |
| sedliak «тс.» | словацька |
| sélo «ґрунт» | словенська |
| sêlo | словенська |
| село «поле, земля» | старослов’янська |
| село «населене місце, двори, будівлі» | старослов’янська |
| selo «рілля» | чеська |
| selo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sídlo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sedlák «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sola | ? |
| sala «двір, будинок» | ? |
усіло́к «мармуровий брусок для точіння бритви»
пов’язане з осла́ «брусок»;
р. осело́к «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| осело́к «тс.» | російська |
| осла «брусок» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України