ОРІЄНТОВНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
орієнтува́ти
запозичення з французької мови;
фр. orienter «орієнтувати» утворено від orient «схід», що походить від лат. oriens (-ntis) «тс.»;
р. ориенти́ровать, бр. арыентава́ць, п. orientować, ч. orientovati, слц. orientovat’, вл. orientować, болг. ориенти́рам, м. ориенти́ра, схв. ориjенти́рати, ориjѐнтисати, слн. orientírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
орієнта́тор
орієнта́ція
орієнти́р
орієнто́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арыентава́ць | білоруська |
| ориенти́рам | болгарська |
| orientować | верхньолужицька |
| oriens «тс.» (-ntis) | латинська |
| ориенти́ра | македонська |
| orientować | польська |
| ориенти́ровать | російська |
| ориjенти́рати | сербохорватська |
| orientovat' | словацька |
| orientírati | словенська |
| ориjѐнтисати | українська |
| orienter «орієнтувати» | французька |
| orientovati | чеська |
| orient «схід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України