ОРІЄНТАЛЬНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
орієнта́льний «східний»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. orientálisch, Оríent, фр. англ. oriental, orient походять від лат. orientālis «східний», oriēns, -entis «сонце, що сходить; схід», пов’язаних з orior, orīrī «підніматися, ставати видимим, з’являтися»;
р. ориента́льный, бр. арыента́льны, п. orientalny, Orient, ч. orientální, Orient, слц. orientálny, Orient, вл. orientaliski, orient, болг. м. ориента́лски, орие́нт, схв. о̏риjента̄лан, о̀риjент, слн. orientálen, oriènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оріє́нт
«схід»
орієнталі́зм
орієнталі́ст
орієнталі́стика
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| oriental | англійська |
| арыента́льны | білоруська |
| ориента́лски | болгарська |
| orientaliski | верхньолужицька |
| orient | верхньолужицька |
| orientālis «східний» | латинська |
| ориента́лски | македонська |
| orientálisch | німецька |
| orientalny | польська |
| ориента́льный | російська |
| лан | сербохорватська |
| orientálny | словацька |
| orientálen | словенська |
| oriènt | словенська |
| орие́нт | українська |
| о̀риjент | українська |
| oriental | французька |
| orientální | чеська |
| oriēns | ? |
| -entis «сонце, що сходить; схід» | ? |
| orīrī «підніматися, ставати видимим, з’являтися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України