ОРФОЕПІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
орфое́пія «система правил вимови»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Orthoepíe, фр. orthoépie, англ. orthoepy походять від гр. ὀρϑοέπεια «правильність вимови», утвореного з основ прикметникаὀρϑός «прямий, правильний» і іменника ἔπος «мова, слово»;
р. орфоэ́пия, бр. арфаэ́пія, п. слц. ortоepia, ч. ortoepia, ortoepika, вл. ortoepija, болг. ортое́пия, м. ортоепиjа, схв. ортоѐпиjа, слн. ortoepíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
орфоепі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| orthoepy | англійська |
| арфаэ́пія | білоруська |
| ортое́пия | болгарська |
| ortoepija | верхньолужицька |
| ὀρϑοέπεια «правильність вимови» | грецька |
| ортоепиjа | македонська |
| Orthoepíe | німецька |
| ortоepia | польська |
| орфоэ́пия | російська |
| ортоѐпиjа | сербохорватська |
| ortоepia | словацька |
| ortoepíja | словенська |
| orthoépie | французька |
| ortoepia | чеська |
| ortoepika | чеська |
| прикметникаὀρϑός «прямий, правильний» | ? |
| ἔπος «мова, слово» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України