ОРУЖЖЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ору́жжя «зброя» (заст.)
псл. orǫžьje;
споріднене з лит. reñgtis, rengiúos «споряджатися», apreñgti «споряджати, одягати», aprangá «спорядження», išreñgti «здіймати, роздягати»;
менш переконливе пов’язання (Преобр. І 659) з р. руга́ть і реконструкція первісного значення як «лайка, знущання», яке зазнало впливу orǫdьje «знаряддя» і стало сприйматися як «засіб ворожої дії»;
р. ору́жие «зброя», ружьё «рушниця», бр. ружжо «тс.», др. оружие, п. oręż «зброя», ч. [oruží] «знаряддя; зброя», болг. орѣ́жие «зброя», м. оражjе, схв. о̀рӯжjе, слн. oróžje, стсл. орѫжие «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́ріж
орі́же
ору́же
оруже́йня
«зброярня»
ору́жиє
«тс.»
оружи́на
«рушниця; [зброя Ж]»
ору́жити(ся)
«озброїти(ся)»
ору́жний
«озброєний»
(заст.)
ору́жно
«із зброєю в руках»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ружжо «тс.» | білоруська |
| орѣ́жие «зброя» | болгарська |
| оружие | давньоруська |
| reñgtis | литовська |
| оражjе | македонська |
| oręż «зброя» | польська |
| orǫžьje | праслов’янська |
| руга́ть «лайка, знущання» | російська |
| ору́жие «зброя» | російська |
| жjе | сербохорватська |
| oróžje | словенська |
| орѫжие «тс.» | старослов’янська |
| ружьё «рушниця» | українська |
| oruží «знаряддя; зброя» | чеська |
| rengiúos «споряджатися» | ? |
| apreñgti «споряджати, одягати» | ? |
| aprangá «спорядження» | ? |
| išreñgti «здіймати, роздягати» | ? |
| orǫdьje «знаряддя» | ? |
| як «засіб ворожої дії» | ? |
підспору́га «ремонт, поновлення»
очевидно, похідне утворення від [споружи́ти] (‹ псл. *sъporǫgītei) «спорудити; справити», генетично пов’язаного з ору́жжя (псл. orǫžьje ‹ *orongĭ-);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *sъporǫgītei | праслов’янська |
| orǫžьje | праслов’янська |
| споружи́ти «спорудити; справити» (‹ псл. *sъporǫgītei) | українська |
| ору́жжя (псл. orǫžьje ‹ *orongĭ-) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України