ОРТОДОКСАЛЬНИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ортодо́кс «той, що неухильно дотримується певних переконань, напрямів, учень; правовірний»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. orthodóx «ортодоксальний; правовірний», фр. orthodoxe, англ. orthodox «тс.» походять від пізньолат. orthodoxus, що зводиться до гр. ὀρϑόδξος «правовірний, який має правильну думку», утвореного з основ прикметникаὀρϑός «правильний, прямий, справжній», яке пов’язується з дінд. ūrdhvá- «високий», várdhati «піднімає», та іменника δόξα «думка», пов’язаного зδοκέω «здаюся добрим; думаю, вірю»;
р. ортодо́кс, бр. артадо́кс, п. ortodoks, ortodoksa, ч. слц. ortodox, вл. ortodoksija, болг. ортодо́ксия, ортодокса́лен, м. ортодо́ксен, схв. ортодо̀ксиjа, слн. ortodoksíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ортодокса́льний
ортодо́ксія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| orthodox «тс.» | англійська |
| артадо́кс | білоруська |
| ортодо́ксия | болгарська |
| ortodoksija | верхньолужицька |
| ὀρϑόδξος «правовірний, який має правильну думку» | грецька |
| ūrdhvá- «високий» | давньоіндійська |
| ортодо́ксен | македонська |
| orthodóx «ортодоксальний; правовірний» | німецька |
| orthodoxus | пізньолатинська |
| ortodoks | польська |
| ortodoksa | польська |
| ортодо́кс | російська |
| ортодо̀ксиjа | сербохорватська |
| ortodox | словацька |
| ortodoksíja | словенська |
| ортодокса́лен | українська |
| orthodoxe | французька |
| ortodox | чеська |
| прикметникаὀρϑός «правильний, прямий, справжній» | ? |
| várdhati «піднімає» | ? |
| δόξα «думка» | ? |
| зδοκέω «здаюся добрим; думаю, вірю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України