ОРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ора́ти «обробляти землю плугом, сохою»
псл. orati, orjǫ;
споріднене з лит. árti, ariù «орати», лтс. ar̂t, aŗu, лат. aro, arāre, гр. ἀρόω «орю», сірл. airim «тс.», гот. arjan «орати», тох. А В āre «плуг», вірм. araur «тс.», двн. art «зоране поле», а також, можливо, з лит. ìrti «розходитись у різні боки», стсл. орити «розв’язувати, пускати (на воду)», укр. розори́ти;
іє. *ar- «орати»;
р. ора́ть, бр. ара́ць, др. орати, п. orać, ч. orati, слц. orat’, вл. worać, нл. woraś, болг. ора́, м. ора, схв. о̀рати, слн. oráti, стсл. орати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відо́р
«відплата оранням»
за́ори
«краї поля, які з трудом заорюються через утрамбованість землі»
зао́рини
«тс.»
зі́рки
«край ниви, де закінчуються борозни»
зо́рак
«стертий леміш»
зо́рки
«тс.»
зо́рок
орак
«орна земля на узбіччях гір»
ора́ло
«знаряддя для оранки, рало»
ора́льник
«орач»
орани́на
«орання; рілля»
орани́ця
«рілля; [земля, не орана кілька років; поле, яке треба орати; зоране поле; оранка] О»
о́ранка
«орання; рілля; [час орання]»
о́ранник
«орач»
ора́тай
ора́тель
«тс.»
ора́ч
ора́чка
«оранка»
орба́
«орання»
оре́ний
«зораний»
о́рний
перео́р
«переорювання»
перео́рок
«переоране місце на дорозі»
підора́ти
«зорати трохи»
приора́ти
«при оранні захопити частину чужої землі»
приора́тися
«при оранні дійти до якогось місця»
розо́р
«заглибина, яка утворюється плугом після певного прийому орання»
(у сполученні ора́ти в розор)
розо́ра
«розор; межа між двома зораними полями, проведена плугом, або між грядками, зроблена заступом»
ўорка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ара́ць | білоруська |
| ора́ | болгарська |
| worać | верхньолужицька |
| araur «тс.» | вірменська |
| arjan «орати» | готська |
| ἀρόω «орю» | грецька |
| art «зоране поле» | давньоверхньонімецька |
| орати | давньоруська |
| *ar- «орати» | індоєвропейська |
| aro | латинська |
| ar̂t | латиська |
| árti | литовська |
| ìrti «розходитись у різні боки» | литовська |
| ора | македонська |
| woraś | нижньолужицька |
| orać | польська |
| orati | праслов’янська |
| ора́ть | російська |
| о̀рати | сербохорватська |
| airim «тс.» | середньоірландська |
| orat' | словацька |
| oráti | словенська |
| орити «розв’язувати, пускати (на воду)» | старослов’янська |
| орати | старослов’янська |
| розори́ти | українська |
| orati | чеська |
| orjǫ | ? |
| ariù «орати» | ? |
| aŗu | ? |
| arāre | ? |
| А В āre «плуг» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України