ОРЛИНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
орли́на «жердина, кілок»
результат фонетичної видозміни форми [вори́на] «тс.»;
пор. [вірли́нє] «кілля»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вори́на «тс.» | ? |
| вірли́нє «кілля» | ? |
оре́л «Aquila L.» (орн.)
псл. orьlъ;
споріднене з лит. erẽlis, [arẽlis] «орел», лтс. ḗrglis (‹*ērdlis), erelis, прус. arelie, гот. ara, двн. aro, нвн. Aar, сбрет. erer, корн. брет. er, хет. ḫaraš, род. в. ḫaranaš «тс.», гр. ὄρνῑς «птах», пов’язаними з гр. ὄρνυμι «піднімаюся», лат. orior «тс.»;
іє. *er-/or-;
р. орёл, бр. аро́л, др. орьлъ, п. orzeł, ч. orel, слц. orol, вл. worjoł, нл. jerjeł, болг. оре́л, м. орел, схв. о̀рао, слн. ôrel, стсл. орьлъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вірли́ця
вірло́
«орел»
вірля́
«орля»
вірля́чий
«орлиний»
орла́н
«морський орел, Halia eetus Sav.»
орленя́
о́рлик
орли́ний
орли́ця
о́рлій
орло́вий
орля́
орля́нка
орля́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аро́л | білоруська |
| оре́л | болгарська |
| er | бретонська |
| worjoł | верхньолужицька |
| ara | готська |
| ὄρνῑς «птах» | грецька |
| ὄρνυμι «піднімаюся» | грецька |
| aro | давньоверхньонімецька |
| орьлъ | давньоруська |
| *er-/or- | індоєвропейська |
| er | корнська |
| orior «тс.» | латинська |
| ḗrglis (‹*ērdlis) | латиська |
| erẽlis | литовська |
| орел | македонська |
| jerjeł | нижньолужицька |
| Aar | нововерхньонімецька |
| orzeł | польська |
| orьlъ | праслов’янська |
| arelie | прусська |
| орёл | російська |
| о̀рао | сербохорватська |
| erer | середньобретонська |
| orol | словацька |
| ôrel | словенська |
| орьлъ | старослов’янська |
| ḫaraš | хетська |
| orel | чеська |
| arẽlis «орел» | ? |
| erelis | ? |
| ḫaranaš «тс.» | ? |
| ḫaranaš «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України