ОРЕОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
орео́л «німб; світлове коло, яке оточує що-небудь на темному фоні; (перен.) атмосфера слави, пошани навколо кого-небудь»
запозичення з французької мови;
фр. auréole «сяяння» зводиться до лат. aureolus «золотий, позолочений» (‹ *aureus «тс.»), похідного від aurum (‹ *ausom) «золото», очевидно, спорідненого з лит. áuksas «золото», прус. ausis, тох. А wás «тс.»;
р. болг. м. орео́л, бр. арэо́л, п. ч. слц. aureola, вл. awreola, схв. орѐо̄л, орѐола;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арэо́л | білоруська |
| орео́л | болгарська |
| awreola | верхньолужицька |
| aureolus «золотий, позолочений» (‹ *aureus «тс.») | латинська |
| áuksas «золото» | литовська |
| орео́л | македонська |
| aureola | польська |
| ausis | прусська |
| орео́л | російська |
| л | сербохорватська |
| aureola | словацька |
| орѐола | українська |
| auréole «сяяння» | французька |
| aureola | чеська |
| *ausom «золото» | ? |
| А wás «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України