ОРДИНАРЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ордина́рець «військовослужбовець, що виконує різні доручення командира або штабу»
через посередництво російської й німецької мов (н. Ordonnánz) запозичено з французької;
фр. ordonnance «ординарець» є похідним від ordonner «наказувати», джерелом якого є лат. ōrdināre «тс.», пов’язане з ōrdō «ряд; порядок»;
р. болг. м. ордина́рец, ст. ординанц, ордонанц, бр. ардына́рац, п. ordynans, ч. ordonance, ordonanc, слц. ordonanc, вл. ordonanca, схв. ордо̀нанс, ордо̀нанц, слн. ordonánc, ordonánčnik;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ардына́рац | білоруська |
| ордина́рец | болгарська |
| ordonanca | верхньолужицька |
| ōrdināre «тс.» | латинська |
| ордина́рец | македонська |
| ordynans | польська |
| ордина́рец | російська |
| ордо̀нанс | сербохорватська |
| ordonanc | словацька |
| ordonánc | словенська |
| ordonánčnik | словенська |
| ордонанц | українська |
| ордо̀нанц | українська |
| ordonnance «ординарець» | французька |
| ordonance | чеська |
| ordonanc | чеська |
| ordonner «наказувати» | ? |
| ōrdō «ряд; порядок» | ? |
| ординанц | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України