ОРГАНІЗАТОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
о́рган «складова частина організму, механізму; знаряддя, засіб; установа; періодичне видання»
запозичення з грецької мови;
гр. ἔργανον «знаряддя, інструмент; орган тіла» пов’язане чергуванням голосних з ἔργον «діло, робота», спорідненим з двн. werc, дісл. verk, вірм. gorc «тс.»;
р. бр. болг. м. о́рган, др. ор(ъ)ганъ, п. вл. нл. organ, ч. слц. слн. orgán, схв. о̀рга̄н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
організа́тор
організаці́йний
організа́ція
органі́зм
організува́ти
організу́ючий
орга́нік
органі́чний
переорганіза́ція
ѡрганъ
(1642)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́рган | білоруська |
| о́рган | болгарська |
| organ | верхньолужицька |
| gorc «тс.» | вірменська |
| ἔργανον «знаряддя, інструмент; орган тіла» | грецька |
| werc | давньоверхньонімецька |
| verk | давньоісландська |
| ор(ъ)ганъ | давньоруська |
| о́рган | македонська |
| organ | нижньолужицька |
| organ | польська |
| о́рган | російська |
| о̀рга̄н | сербохорватська |
| orgán | словацька |
| orgán | словенська |
| orgán | чеська |
| ἔργον «діло, робота» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України