ОРАТОРСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ

ора́тор

запозичення з латинської мови;
лат. ōrātor «промовець» є похідним від ōro «говорю, благаю, молюсь», можливо, спорідненого з дінд. ā́ryanti «хвалять», гр. гомер. ἀρή атт. ἀρα «молитва», вірм. uranam «я заперечую», псл. oriti «лунати», укр. [ора́ти] «кричати»;
р. болг. м. ора́тор, п. ч. orator, слц. слн. orátor, схв. о̀ра̄тор;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оратор (1642)
ора́торство
ора́торствувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ἀρα «молитва» аттічний
ора́тор болгарська
uranam «я заперечую» вірменська
ἀρή гомерівське
ἀρή грецька
ā́ryanti «хвалять» давньоіндійська
ōrātor «промовець» латинська
ора́тор македонська
orator польська
oriti «лунати» праслов’янська
ора́тор російська
тор сербохорватська
orátor словацька
orátor словенська
ора́ти «кричати» українська
orator чеська
ōro «говорю, благаю, молюсь» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України