ОРАТОРСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
ора́тор
запозичення з латинської мови;
лат. ōrātor «промовець» є похідним від ōro «говорю, благаю, молюсь», можливо, спорідненого з дінд. ā́ryanti «хвалять», гр. гомер. ἀρή атт. ἀρα «молитва», вірм. uranam «я заперечую», псл. oriti «лунати», укр. [ора́ти] «кричати»;
р. болг. м. ора́тор, п. ч. orator, слц. слн. orátor, схв. о̀ра̄тор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оратор
(1642)
ора́торство
ора́торствувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἀρα «молитва» | аттічний |
| ора́тор | болгарська |
| uranam «я заперечую» | вірменська |
| ἀρή | гомерівське |
| ἀρή | грецька |
| ā́ryanti «хвалять» | давньоіндійська |
| ōrātor «промовець» | латинська |
| ора́тор | македонська |
| orator | польська |
| oriti «лунати» | праслов’янська |
| ора́тор | російська |
| тор | сербохорватська |
| orátor | словацька |
| orátor | словенська |
| ора́ти «кричати» | українська |
| orator | чеська |
| ōro «говорю, благаю, молюсь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України