ОРАПНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
гара́пник «нагай, батіг»
задовільної етимології не має;
пов’язується з п. ст. harap (мисливський вигук для відгону собак від зловленої здобичі), що походить від нім. herab «вниз, додолу» (Шелудько 27; Онышкевич Исслед. п. яз. 240; Sławski І 402–403; Преобр. І 7; Фасмер–Трубачев І 83; Brückner 168; Miki. EW 423; Bern. I 376–377), або з тур. harap «руйнування» (Matzenauer LF 7, 212; Kiparsky OLG 135);
пор. укр. ст. гарапъ «лови, полювання» (XVIII ст.), п. ст. harap «тс.»;
р. арапник, бр. арап֊ нік, гарапнік, п. harap, harapnik, ч. harapník «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арапій
арапник
гарант
гарап
гарапа
орапник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арап | білоруська |
| herab «вниз, додолу» | німецька |
| harap (мисливський вигук для відгону собак від зловленої здобичі) | польська |
| harap «тс.» | польська |
| harap | польська |
| harapnik | польська |
| арапник | російська |
| harap «руйнування» | турецька |
| гарапъ «лови, полювання» | українська |
| гарапнік | українська |
| harapník «тс.» | чеська |
| harap (мисливський вигук для відгону собак від зловленої здобичі) | ? |
| гарапъ «лови, полювання» | ? |
| гарапъ «лови, полювання» | ? |
| harap «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України