ОРАКУЛАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ора́кул «пророцтво; жрець, який витлумачував пророцтво; особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною; ворожильна книга»
запозичення з латинської мови;
лат. ōrāculum «прорікання, пророцтво» є похідним утворенням від ōro «кажу, прошу»;
р. болг. м. ора́кул, бр. ара́кул, ч. orákl, orákul, слц. orákulum, вл. orakl, схв. ора̀кул(ум), слн. orákelj;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ара́кул | білоруська |
| ора́кул | болгарська |
| orakl | верхньолужицька |
| ōrāculum «прорікання, пророцтво» | латинська |
| ора́кул | македонська |
| ора́кул | російська |
| ора̀кул(ум) | сербохорватська |
| orákulum | словацька |
| orákelj | словенська |
| orákl | чеська |
| orákul | чеська |
| ōro «кажу, прошу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України