ОРАВУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ора́ва «юрба, натовп; [гамір Ж]»
єдиної етимології не має;
зіставлялося з р. ора́ть «кричати», укр. [ора́ти] «тс.», схв. о́рити се «відлунюватися» (про звук), лат. ōrāre «говорити», дінд. ā́ryati «вихваляє» (Фасмер III 147; КЭСРЯ 312; Unbegaun BSl 52, 173; Mikl. EW 225);
пов’язувалося з реве́ть (Горяев 240; Потебня у Горяева);
припускалась можливість запозичення без уточнення джерела (Преобр. I 654–655), комі-зирянське походження (Кононов ИАН ОЛЯ 1966/3, 228);
заслуговує на увагу гіпотеза (Варбот РР 1974/3, 100–103) про зв’язок з каш. orava «толока під час орання» і далі з псл. orati «орати, обробляти землю»;
р. ора́ва «велика кількість людей; [велика і багатодітна сім’я; скупчення якихось тварин, комах; артіль; крикун]», бр. ара́ва «багато людей (тварин)»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ара́ва «багато людей (тварин)» | білоруська |
ā́ryati «вихваляє» | давньоіндійська |
orava «толока під час орання» | кашубський |
ōrāre «говорити» | латинська |
orati «орати, обробляти землю» | праслов’янська |
ора́ть «кричати» | російська |
ора́ва «велика кількість людей; [велика і багатодітна сім’я; скупчення якихось тварин, комах; артіль; крикун]» | російська |
о́рити «відлунюватися» (про звук) | сербохорватська |
се «відлунюватися» (про звук) | сербохорватська |
ора́ти «тс.» | українська |
реве́ть | ? |
вра́ва «натовп, орава»
очевидно, результат фонетичної видозміни форми ора́ва;
менш імовірний зв’язок з ч. vřava «гамір», первісно «натовп» (Machek ESJČ 702), пор. [řvava] «натовп, гамір»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vřava «гамір» | чеська |
ора́ва | ? |
первісно «натовп» | ? |
řvava «натовп, гамір» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України