ОПТИК — ЕТИМОЛОГІЯ
о́птика «розділ фізики, що вивчає світло; прилади й інструменти, виготовлені з урахуванням законів відбивання і заломлення світла»
запозичення з німецької мови;
нвн. Îptik, ст. Îptika, можливо, через посередництво латинської (слат. optica, мн. с. р.) зводиться до гр. ὀπτική «наука про зір»,τά ὀπτικά «оптика», похідних утворень від ὀπτός «бачений, видимий», пов’язаного з ὄψομαι «бачитиму», ὄψ «око, обличчя», ὀπή «отвір, дірка» і спорідненого з псл.oko, укр. о́ко;
р. болг. м. о́птика, бр. о́птыка, п. optyka, ч. слц. вл. нл. оptika, схв. о̀птика, слн. óptika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́птик
опти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́птыка | білоруська |
| о́птика | болгарська |
| оptika | верхньолужицька |
| ὀπτική «наука про зір» | грецька |
| о́птика | македонська |
| оptika | нижньолужицька |
| Îptik | нововерхньонімецька |
| optyka | польська |
| о́птика | російська |
| о̀птика | сербохорватська |
| оptika | словацька |
| óptika | словенська |
| о́ко | українська |
| оptika | чеська |
| Îptika | ? |
| ὀπτικά «оптика» | ? |
| ὀπτός «бачений, видимий» | ? |
| ὄψομαι «бачитиму» | ? |
| ὄψ «око, обличчя» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України