ОПРОМІННЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
про́мінь «смуга світла; [рукав річки]»
запозичення з польської мови;
п. promień «промінь; смуга; пасмо; спиця (колеса); рукав річки» відповідає укр. [по́ромінь] «промінь»;
бр. праме́нь «промінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випромі́нювати
опромі́нний
«оточений промінням»
опромі́нювати
промене́вий
промени́стий
промени́тися
промені́ти(ся)
промень
«промінь (1621); струмінь (води, крові) (1656)»
променюва́льний
променюва́ння
променяки́
«підклас одноклітинних тварин класу сардових, Radiolaria»
(зоол.)
променя́стий
проміни́стий
проміни́тися
промі́нний
промі́нниця
«райдужна оболонка (ока)»
промі́ння
промінюва́ти
«променіти»
проміня́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праме́нь «промінь» | білоруська |
| promień «промінь; смуга; пасмо; спиця (колеса); рукав річки» | польська |
| по́ромінь «промінь» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України