ОПОРОКА — ЕТИМОЛОГІЯ
поро́к «вада, хиба»
очевидно, через російське і, далі, давньоруське посередництво запозичено зі старослов’янської мови;
стсл. порокъ «догана, докір, хула», як і вл. porok «осуд, гана; недолік», нл. porok «осуд, докір», походить від псл. porokъ «тс.», утвореного за допомогою префікса po- «по-» від дієслова *rekti «говорити»;
р. болг. поро́к, бр. паро́к, др. порокъ «недолік, вада; нарікання, докір», слц. заст. porok «вада», м. порок «вада, хиба», схв. по̀рок «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
незапоро́чени
«незаплямований»
незапоро́шени
«тс.»
непо́рок
«чесність»
непоро́ки
«погані чутки Ж; недобра слава»
опоро́к
«порок»
опоро́ка
«неслава»
поро́чити
«ганьбити, паплюжити, знеславлювати»
поро́чний
«який має пороки; розпусний; хибний»
пренепоро́чний
споро́кати
«забруднити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́к | білоруська |
| поро́к | болгарська |
| porok «осуд, гана; недолік» | верхньолужицька |
| порокъ «недолік, вада; нарікання, докір» | давньоруська |
| порок «вада, хиба» | македонська |
| porok «осуд, докір» | нижньолужицька |
| porokъ «тс.» | праслов’янська |
| *rekti «говорити» | праслов’янська |
| поро́к | російська |
| по̀рок «тс.» | сербохорватська |
| порокъ «догана, докір, хула» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України