ОПОРОКА — ЕТИМОЛОГІЯ

поро́к «вада, хиба»

очевидно, через російське і, далі, давньоруське посередництво запозичено зі старослов’янської мови;
стсл. порокъ «догана, докір, хула», як і вл. porok «осуд, гана; недолік», нл. porok «осуд, докір», походить від псл. porokъ «тс.», утвореного за допомогою префікса po- «по-» від дієслова *rekti «говорити»;
р. болг. поро́к, бр. паро́к, др. порокъ «недолік, вада; нарікання, докір», слц. заст. porok «вада», м. порок «вада, хиба», схв. по̀рок «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

незапоро́чени «незаплямований»
незапоро́шени «тс.»
непо́рок «чесність»
непоро́ки «погані чутки Ж; недобра слава»
опоро́к «порок»
опоро́ка «неслава»
поро́чити «ганьбити, паплюжити, знеславлювати»
поро́чний «який має пороки; розпусний; хибний»
пренепоро́чний
споро́кати «забруднити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паро́к білоруська
поро́к болгарська
porok «осуд, гана; недолік» верхньолужицька
порокъ «недолік, вада; нарікання, докір» давньоруська
порок «вада, хиба» македонська
porok «осуд, докір» нижньолужицька
porokъ «тс.» праслов’янська
*rekti «говорити» праслов’янська
поро́к російська
по̀рок «тс.» сербохорватська
порокъ «догана, докір, хула» старослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України