ОПОНУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
опоне́нт
запозичення з німецької мови;
нім. Opponént, як і англ. opponent, походить від лат. oppōnēns (род. в. oppōnentis) «той, що протиставляє, заперечує», похідного від oppōnere «протиставити», пов’язаного з pōnere «класти»;
р. оппоне́нт, бр. апане́нт, п. ч. слц. вл. oponent, болг. м. опоне́нт, схв. опо̀нент, слн. oponènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| opponent | англійська |
| апане́нт | білоруська |
| опоне́нт | болгарська |
| oponent | верхньолужицька |
| oppōnēns «той, що протиставляє, заперечує» (род. в. oppōnentis) | латинська |
| опоне́нт | македонська |
| Opponént | німецька |
| oponent | польська |
| оппоне́нт | російська |
| опо̀нент | сербохорватська |
| oponent | словацька |
| oponènt | словенська |
| oponent | чеська |
| oppōnere «протиставити» | ? |
| pōnere «класти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України