ОПОКОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

опо́ка «тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем; рама для ливарних форм; форма для лиття металу Бі; [скеля Бі, Ж; фундамент будівлі Бі]»

псл. opoka;
не зовсім ясне;
пов’язується з псл. *pekti, укр. пекти́ (Фасмер III 145; Skok II 628; Mikl. EW 235; Berneker IF 13, 214), при цьому семантика слова викликає сумніви (Преобр. I 653);
чеська форма opuka розглядається як результат контамінації з коренем puk- «тріскатись», оскільки ця гірська порода крихка;
сумнівне припущення (Machek ESJČ 416) про первинність чеської форми з -u-;
припускається також зв’язок з бр. по́кацца «тріскатися, розколюватися» (Супрун Веснік БДУ, 1970/2, 83–84);
останнім часом висунуто думку (Варбот 164–167) про зв’язок псл. opoka, як і (v)apьno «вапно», з іє. *ăp- «вода» як назви осадової породи, що виявляється в басейнах морів і озер (пор. каш.-словінц. [opoka] «болото, торфовище»);
р. опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу», бр. апо́ка «тс.», др. опока «скеля, уламок скелі», п. opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент», ч. слц. opuka «вапняк», ч. ст. opoka «скеля», слн. opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт», стсл. опока «скеля, уламок скелі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опокова́тий
опо́ковий
опо́куватий «кам’яний, скелястий»
опо́чи́стий «тс.»
опу́ка «скеля; вапняк; річкова галька»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́кацца «тріскатися, розколюватися» білоруська
апо́ка «тс.» білоруська
опока «скеля, уламок скелі» давньоруська
*ăp- «вода» індоєвропейська
opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент» польська
opoka праслов’янська
*pekti праслов’янська
opoka праслов’янська
опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу» російська
opuka «вапняк» словацька
opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт» словенська
опока «скеля, уламок скелі» старослов’янська
пекти́ українська
opuka «вапняк» чеська
opoka «скеля» чеська
puk- «тріскатись» ?
-u- ?
opoka «скеля» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України