ОПОКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
опо́ка «тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем; рама для ливарних форм; форма для лиття металу Бі; [скеля Бі, Ж; фундамент будівлі Бі]»
останнім часом висунуто думку (Варбот 164–167) про зв’язок псл. opoka, як і (v)apьno «вапно», з іє. *ăp- «вода» як назви осадової породи, що виявляється в басейнах морів і озер (пор. каш.-словінц. [opoka] «болото, торфовище»);
припускається також зв’язок з бр. по́кацца «тріскатися, розколюватися» (Супрун Веснік БДУ, 1970/2, 83–84);
псл. opoka;
не зовсім ясне;
пов’язується з псл. *pekti, укр. пекти́ (Фасмер III 145; Skok II 628; Mikl. EW 235; Berneker IF 13, 214), при цьому семантика слова викликає сумніви (Преобр. I 653);
чеська форма opuka розглядається як результат контамінації з коренем puk- «тріскатись», оскільки ця гірська порода крихка;
сумнівне припущення (Machek ESJČ 416) про первинність чеської форми з -u-;
р. опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу», бр. апо́ка «тс.», др. опока «скеля, уламок скелі», п. opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент», ч. слц. opuka «вапняк», ч. ст. opoka «скеля», слн. opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт», стсл. опока «скеля, уламок скелі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опокова́тий
опо́ковий
опо́куватий
«кам’яний, скелястий»
опо́чи́стий
«тс.»
опу́ка
«скеля; вапняк; річкова галька»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́кацца «тріскатися, розколюватися» | білоруська |
| апо́ка «тс.» | білоруська |
| опока «скеля, уламок скелі» | давньоруська |
| *ăp- «вода» | індоєвропейська |
| opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент» | польська |
| opoka | праслов’янська |
| opoka | праслов’янська |
| *pekti | праслов’янська |
| опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу» | російська |
| opuka «вапняк» | словацька |
| opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт» | словенська |
| опока «скеля, уламок скелі» | старослов’янська |
| пекти́ | українська |
| opuka «вапняк» | чеська |
| opoka «скеля» | чеська |
| puk- «тріскатись» | ? |
| -u- | ? |
| opoka «скеля» | ? |
о́пач «черепашка Venerupis» (зоол.)
неясне;
можливо, пов’язане з [опо́ка] «скеля» і є калькою німецької назви Felsen-Venusmuschel, букв. «скельна венерина черепашка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опо́ка «скеля» | ? |
фо́кус «точка, в якій перетинаються відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою паралельні промені» (фіз. та ін.)
запозичення з німецької мови;
н. Fokus (як термін уперше ввів Йоганнес Кеплер 1604 р.) походить від лат. fоcus «вогнище, багаття», яке достовірної етимології не має;
припускається спорідненість з вірм. boc̦ «полум’я», bosor «червоний»;
непереконливо зіставлялося зі стсл. опока «скеля» (укр. опо́ка, опу́ка) і пещь «піч» (укр. піч) (Bern. IF 9, 364);
р. бр. болг. фо́кус, п. ч. вл. fokus, слц. слн. fókus, схв. фокус;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фока́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фо́кус | білоруська |
| фо́кус | болгарська |
| fokus | верхньолужицька |
| boc̦ «полум’я» | вірменська |
| bosor «червоний» | вірменська |
| fоcus «вогнище, багаття» | латинська |
| Fokus (як термін уперше ввів Йоганнес Кеплер 1604 р.) | німецька |
| fokus | польська |
| фо́кус | російська |
| фокус | сербохорватська |
| fókus | словацька |
| fókus | словенська |
| опока «скеля» (укр. опо́ка, опу́ка) | старослов’янська |
| пещь «піч» (укр. піч) | старослов’янська |
| fokus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України