ОПИРИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
о́пар «нічний метелик, Phalaena» (ент.)
[опири́чка] «тс.; совка, Noctua L.» Ж, [во́пар] «(вид мурашки) Муrmica flava» ВеНЗн, ВеБ, [пи́риця] «метелик»;
пов’язане з упи́р «вампір», [опи́р] «упир, привид, кровопивця», [опири́ця] «привид»;
назви зумовлені народними уявленнями про зв’язок нічних метеликів з душами померлих, духами;
пор. інші назви нічного метелика: [смерть, смертка, смертний мотиль];
форми з початковим опар- відбивають вторинний зв’язок з па́рити, опа́рити (вважається, що коли метелик сяде на обличчя, то опарить: «опарила опариця»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
опарелиця
опариця
опери́ця
опири́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
упи́р «вампір» | ? |
опи́р «упир, привид, кровопивця» | ? |
опири́ця «привид» | ? |
інші | ? |
опар- | ? |
па́рити | ? |
опа́рити (вважається, що коли метелик сяде на обличчя, то опарить: «опарила опариця») | ? |
упи́р «вампір, за народним повір’ям, перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей»
недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов – тат. башк. убыр «ненажера, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС III 33), тат. ubyr «міфологічна істота» (Радлов I 1782–1783), що пов’язувалося з upmak «ковтати» (Горяев 388; Преобр. I 64; Младенов 57; Mikl. TEl II 181, EW 374–375, проти Корш AfSlPh 9, 676–677);
реконструювалося також псл. *vъ-pěrъ як віддієслівне утворення від v-peřiti ‹ vrěpiti se «вчепитися», пов’язаного з ч. řеpík «реп’ях», слц. repit’ sa «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (Machek ESJČ 669; Holub–Lyer 497–498);
зіставлялося з р. пари́ть (Vaillant Slawia 10, 673–679), схв. пи́рати «дути» (Moszyński RО 12, 81), з ав. vyāmbura- «ворожий воді», дінд. ámby «вода» (Корш AfSlPh 9, 676–677);
висловлювалося також припущення про зв’язок кореня pyr- з *per- «літати», який вбачали в р. нетопырь «кажан», п. nietopyrz, nietopierz, схв. pirac «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Brückner 594);
точним відповідником псл. *ǫpyrь є гр. ἄπυρος «неспалений» (Лукінова Сл. мовозн. 96–103);
похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря;
слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у слов’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації;
утворене із заперечного префікса ǫ- і кореня pyr- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пири́ти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пы́рей] «припічок; загнітка» (Даль), п. perz (‹ pyr-) «жевріюче вугілля», [perzyć się] «червоніти (про небо)», ч. pýř «жар, розпечений попіл», póřiti se «червоніти», слц. pyrit’ sa «тс.», pyrenica «спалена солома», вл. pyrić «топити», нл. pyriś «тс.», схв. упи́рити «роздмухувати (вогонь)», слн. [zapíriti se] «почервоніти»;
псл. *ǫpyrь з первісним значенням «неспалений»;
р. упы́рь, бр. [у́пир, ву́пар], др. Упирь (ім’я), п. upiór, [wypiór], ст. upierz, ч. слц. upír, болг. [въпи́ръ, вепи́р], схв. ст. upir;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опи́р
опири́ця
«чарівниця»
опири́ще
опи́рь
«тс.»
упе́р
упири́ця
упи́рь
упиря́га
упиря́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vyāmbura- «ворожий воді» | авестійська |
убыр «ненажера, відьма, злий дух» | башкирська |
у́пир | білоруська |
ву́пар | білоруська |
въпи́ръ | болгарська |
вепи́р | болгарська |
pyrić «топити» | верхньолужицька |
ἄπυρος «неспалений» | грецька |
ámby «вода» | давньоіндійська |
Упирь (ім’я) | давньоруська |
pyriś «тс.» | нижньолужицька |
nietopyrz | польська |
nietopierz | польська |
perz «жевріюче вугілля» (‹ pyr-) | польська |
perzyć się «червоніти (про небо)» | польська |
upiór | польська |
wypiór | польська |
upierz (ст.) | польська |
*vъ-pěrъ «вчепитися» | праслов’янська |
*ǫpyrь | праслов’янська |
*ǫpyrь «неспалений» | праслов’янська |
пари́ть | російська |
нетопырь «кажан» | російська |
пы́рей «припічок; загнітка» | російська |
упы́рь | російська |
пи́рати «дути» | сербохорватська |
pirac «тс.» | сербохорватська |
упи́рити «роздмухувати (вогонь)» | сербохорватська |
upir (ст.) | сербохорватська |
repit' sa «чіплятися» | словацька |
pyrit' sa «тс.» | словацька |
pyrenica «спалена солома» | словацька |
upír | словацька |
zapíriti se «почервоніти» | словенська |
убыр «ненажера, відьма, злий дух» | татарська |
ubyr «міфологічна істота» | татарська |
upmak «ковтати» | татарська |
пири́ти «червоніти (від гніву)» | українська |
řеpík «реп’ях» | чеська |
pýř «жар, розпечений попіл» | чеська |
perzyć se «червоніти» | чеська |
upír | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України