ОПЕНЬОК — ЕТИМОЛОГІЯ

опе́ньок «опеньок справжній, Armillariella mellea (Fr. et Vahl.) Karsten. (Armillaria mellea Fr. et Vahl.; Agaricus melleus Vahl.); [Agaricus fragilis L. Mak]» (бот.)

похідне утворення від пень, можливо, ще праслов’янське (псл. *ob-pьnьka – Machek ESJČ 415);
назва пояснюється тим, що ці гриби ростуть переважно на старих пеньках або на нижній частині стовбурів хворих дерев чи навколо них;
р. опёнок, [опёнка, опёныш], (мн.) опёнки, [опе́ньки], опя́та «тс.», бр. апе́нька, п. opieńka, ч. opěnka, opeňka, [vopinka], слц. opienok;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вопо́ньок «опеньок справжній»
гопе́нька «Agaricus alliaceus Jacq.; Agaricus esculentus Wulf.»
опенек «опеньок справжній»
опе́нька «тс. Ж; Agaricus sulphureus Bull. Mak; Agaricus virescens Sch. Mak»
опе́ньки
пі́дпенька «опеньок справжній» (Ме)
підпе́ньок
подпінка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
апе́нька білоруська
opieńka польська
опёнок російська
opienok словацька
опёнка українська
опёныш (мн.) українська
опе́ньки українська
опя́та «тс.» українська
vopinka українська
opěnka чеська
opeňka чеська
пень ?

ба́бка «гриб-зонтик великий, Lepiota procera Scop. Mak; підберезовик, Boletus scaber; Agaricus procerus» (бот.)

менш переконливі пов’язання (Фасмер III 97) з ба́ба «пень» на тій підставі, що обабки ростуть купками, і зіставлення оба́бок з опе́ньок;
назва могла бути зумовлена м’якістю, в’ялістю відповідних грибів;
очевидно, пов’язане з ба́бчитися «морщитися, м’якнути», р. оба́биться «розпаритись, обм’якнути»;
р. оба́бок «тс.; бабка жовтопорова», бр. ба́бка «підберезовик, червоноголовець», аба́бак «тс.», п. babka «шершавий гриб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бабка жовтопорова «гриб Krombholzia tessellata»
бабка темна «підберезовик, Krombholzia scabra (Bull.) Karst.»
о́ба́бок «підберезовик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ба́бка «підберезовик, червоноголовець» білоруська
аба́бак «тс.» білоруська
babka «шершавий гриб» польська
ба́бчитися «морщитися, м’якнути» російська
оба́биться «розпаритись, обм’якнути» російська
оба́бок «тс.; бабка жовтопорова» російська
ба́ба «пень» українська
оба́бок українська
опе́ньок українська

пень «нижня частина стовбура дерева; [вулик]»

псл. pьnь;
споріднене з гр. πίναξ «дошка, картина», дінд. pínākam «палиця, стебло»;
іє. *pin- «шматок дерева, деревинка»;
зіставлення з лит. pìnas «жердина в тині» (Machek ESJČ 443) не враховує зв’язку цього литовського слова з лит. pìnti «плести, вити», спорідненим з укр. п’я́сти́, пну́ти (Fraenkel 594);
р. бр. пень, др. пень, пьнь, п. pień, ч. peň «стовбур», слц. peň «стовбур, пень», вл. нл. pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище», полаб. pan, болг. пън, м. пен, схв. пȃњ, слн. pánj, стсл. пьнь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вопе́ньки «опеньки»
вопо́ньок «опеньок»
гопе́ньки
опенек
опе́нок
опе́нька «тс.»
опе́ньок
пенькове́ «плата лісничому за вирубку лісу» (?)
пенько́вщина «ліс на зруб»
пенькува́тий «такий, що має багато пнів»
пі́дпе́нька «опеньок»
підпе́ньок
пняк «стовбур, колода»
подпінка «тс.»
при́пиньок «уламок, корінець»
спень «стовбур»
упе́нь «наголову, цілком, дотла»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пень білоруська
пън болгарська
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» верхньолужицька
πίναξ «дошка, картина» грецька
pínākam «палиця, стебло» давньоіндійська
пень давньоруська
пьнь давньоруська
*pin- «шматок дерева, деревинка» індоєвропейська
pìnas «жердина в тині» литовська
pìnti «плести, вити» литовська
пен македонська
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» нижньолужицька
pan полабська
pień польська
pьnь праслов’янська
пень російська
пȃњ сербохорватська
peň «стовбур, пень» словацька
pánj словенська
пьнь «тс.» старослов’янська
п'я́сти́ українська
пну́ти українська
peň «стовбур» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України