ОНУЧКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

внук

псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;
споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;
іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;
у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);
значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;
висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;
припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;
р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вну́ка
внуча́
ону́к
ону́ка
онуча́
ону́чка
уну́к
уну́ка
унуча́
уну́чка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hana «тс.» авестійська
anu «тс.» авестійська
anā «бабуся» афганська
унук білоруська
внук «внук; небіж» болгарська
wnuk верхньолужицька
hin вірменська
ano «предок» давньоверхньонімецька
sána «старий» давньоіндійська
anváṅ «наступний» давньоіндійська
sen «старий» давньоірландська
вънукъ давньоруська
*an-‹*han «предок» індоєвропейська
anus «баба» латинська
senex «стара людина» латинська
anýta «свекруха» литовська
senas «тс.» литовська
внук «внук; нащадок» македонська
wnuk нижньолужицька
Ahn «предок» нововерхньонімецька
wnuk польська
vъnukъ праслов’янська
*onukъ праслов’янська
ane «баба» прусська
внук російська
ỳнук сербохорватська
ane «дід, предок» середньоверхньнімецька
vnuk словацька
vnúk словенська
ону́к українська
онук могло виникнути з старішого внук українська
annaš «мати» хетська
vnuk чеська
ana «баба» ?
enel «дід; внук» ?
Enkel «внук» ?
hannaš «бабуся» ?
xñna «тс.» ?
*an ?
було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також) ?
значення «дід» ?
на «внук» ?
ánu «після, за, вздовж, відповідно» ?
озва́р ?

ону́ча «шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуванням; (розм.) ганчірка»

псл. *onutja, очевидно, префіксальне похідне від дієслівної основи *-outei, що збереглася у поєднанні з іншими префіксами (псл. ob-uti, укр. [обу́ти], взу́ти) і зводиться до іє. *eu-/ou- «надягати»;
префікс on-, можливо, походить від іє. *an- «на», звідки також лат. an-, гр. ἀνα-, гот. ana «тс.», або, що менш імовірно, від іє. *on- «в», звідки гр. ἐν, лат. in;
припускається можливість походження псл. on- з префікса о- і вставного -n-;
р. ону́ча, бр. ану́ча, п. слц. onuca, ч. onuce, ст. onuče, схв. [onuća], слн. onúča «тс.», стсл. оноушта «взуття, сандалія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гону́шник «тс.»
ону́тя «онучі» (зб.)
онуча́р «ганчірник»
онучи́
ону́чка «тс.»
онучка́р
ону́чник
ону́ччя (зб.)
ону́шник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ану́ча білоруська
ana «тс.» готська
ἀνα- грецька
ἐν грецька
*eu-/ou- «надягати» індоєвропейська
*an- «на» індоєвропейська
*on- «в» індоєвропейська
an- латинська
in латинська
onuca польська
*onutja праслов’янська
on- праслов’янська
ону́ча російська
onuća сербохорватська
onuca словацька
onúča «тс.» словенська
оноушта «взуття, сандалія» старослов’янська
onuce чеська
*-outei ?
on- ?
onuče ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України