ОНОМАСТИЧНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
онома́стика «розділ мовознавства, що вивчає власні імена»
запозичення із західно-європейських мов;
нім. Onomástik, фр. onomastique, англ. onomastics походять від гр. ὀνομαστική «мистецтво давати імена», ὀνομαστικός «який служить для найменування», пов’язаних з ὀνομάζειν «називати», похідним від ὄνομα «ім’я», спорідненого з псл. *jьmę, укр. ім’я́;
р. болг. м. онома́стика, бр. анама́стыка, п. onomastyka, ч. слц. onomastika, схв. онома̀стика, слн. onomástika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ономасти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| onomastics | англійська |
| анама́стыка | білоруська |
| онома́стика | болгарська |
| ὀνομαστική «мистецтво давати імена» | грецька |
| онома́стика | македонська |
| Onomástik | німецька |
| onomastyka | польська |
| *jьmę | праслов’янська |
| онома́стика | російська |
| онома̀стика | сербохорватська |
| onomastika | словацька |
| onomástika | словенська |
| ім'я́ | українська |
| onomastique | французька |
| onomastika | чеська |
| ὀνομαστικός «який служить для найменування» | ? |
| ὀνομάζειν «називати» | ? |
| ὄνομα «ім’я» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України