ОМУТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
о́му́т «ковбаня; вир»
псл. omǫtъ, пов’язане з (о-)mǫtiti «(за-)мутити», укр. мути́ти;
р. о́мут «ковбаня, вир; [яма, заповнена водою; заросле мохом болото; невелике озеро; річкова затока, тихе місце в річці]», бр. [аму́т, во́мут] (з р.), п. odmęt «вир, безодня; каламутна вода», ст. męt «тс.», цсл. омѫтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́мут
во́муть
во́тмут
о́бмут
ому́ть
о́тмут
«тс.; глибоке місце в річці; глибоке місце при повороті річки; невелике гниле озеро в лісі; заросле озеро; болотна трясовина; яма в болоті»
о́тмуть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аму́т | білоруська |
| odmęt «вир, безодня; каламутна вода» | польська |
| omǫtъ | праслов’янська |
| о́мут «ковбаня, вир; [яма, заповнена водою; заросле мохом болото; невелике озеро; річкова затока, тихе місце в річці]» | російська |
| мути́ти | українська |
| во́мут (з р.) | українська |
| омѫтъ | церковнослов’янська |
| męt «тс.» | ? |
мути́ти «каламутити; баламутити, підбурювати; [створювати безладдя]»
псл. *mǫtiti «мутити», ітератив до *męsti (‹*mętti) «тс.»;
р. мути́ть, бр. муці́ць, др. мутити «хвилювати, тривожити», п. mącić, ч. moutiti, слн. mútiť, вл. mucić, нл. muśiś, болг. мъ́тя, м. мати, схв. му́тити, слн. motíti, стсл. мѫтити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мут
«хаос, сум’яття»
заму́та
«тс.»
замутні́лий
мут
«муть»
му́тва
«сум’яття; метушня; плутанина»
мути́тися
му́тище
«мул, осад»
му́тлавиця
«дуже брудна вода в водоймі»
мутни́й
мутник
«мутний струмок»
мутні́ти
мутні́шати
мутнува́тий
мутня́во
«в’яло, поволі»
мутня́к
«каракатиця, Sepia»
(зоол.)
мутува́ти
«мутити»
муть
незаму́тний
«незатьмарений, безтурботний»
незмуче́ний
«тс.»
о́мут
«вир»
перемути́ти
«схвилювати»
промути́ти
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муці́ць | білоруська |
| мъ́тя | болгарська |
| mucić | верхньолужицька |
| мутити «хвилювати, тривожити» | давньоруська |
| мати | македонська |
| muśiś | нижньолужицька |
| mącić | польська |
| *mǫtiti «мутити» | праслов’янська |
| му́тити | сербохорватська |
| mútiť | словенська |
| motíti | словенська |
| мѫтити | старослов’янська |
| moutiti | чеська |
| *męsti «тс.» (‹*mętti) | ? |
| мути́ть | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України