ОМОФОН — ЕТИМОЛОГІЯ
омофо́н «слово, яке має однакове звучання з іншим, але відрізняється від нього значенням і написанням»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Homophón, фр. англ. homophone «тс.» походять від гр. ὀμόφωνος «однозвучний, однотонний», утвореного з основ ὀμός «однаковий» і φωνή «звук, голос»;
р. болг. омофо́н, бр. амафо́н, п. homofon, ч. слц. вл. homofónum, м. хомофон, схв. хомо̀фо̄н, слн. homofón;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| homophone «тс.» | англійська |
| амафо́н | білоруська |
| омофо́н | болгарська |
| homofónum | верхньолужицька |
| ὀμόφωνος «однозвучний, однотонний» | грецька |
| хомофон | македонська |
| Homophón | німецька |
| homofon | польська |
| омофо́н | російська |
| н | сербохорватська |
| homofónum | словацька |
| homofón | словенська |
| homophone «тс.» | французька |
| homofónum | чеська |
| ὀμός «однаковий» | ? |
| φωνή «звук, голос» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України