ОЛУХ — ЕТИМОЛОГІЯ

мало обґрунтоване зіставлення з чаг. aluk «одур; отупіння; розгубленість» (Корш, див. Преобр. I 648) або з особовим іменем [Олуфе́рий] від гр.Ἐλευϑέριος (Ляпунов RSl 13, 70);

не зовсім ясне;

можливо, походить від *во́лух, букв. «волячий пастух», пов’язаного з віл, р. вол (подібно до ко́нюх від кінь, р. конь);

виводиться також від [о́глух] «дурень», яке пов’язують з глухи́й (Bern. I 308; Преобр. I 129);

р. о́лух «тс.»;

очевидно, результат видозміни деетимологізованого [о́лух] під впливом слова глухи́й;

припускається також (ЭСБМ 8, 81; Преобр. I 129; Bern. I 308) розвиток значення «йолоп» у слові о́глух на основі значення «глухий»;

бр. [о́глух] «тс.»;

похідне утворення від [о́лух] «дурень»;

пор. [глупій білий] «олуша» Шарл, р. [глупы́ш] «тс.»;

р. олу́ша «тс.»;

неясне;

може бути результатом фонетичної видозміни слова [о́глух] «тс.» або помилкового написання замість о́лух;