ОЛТАР — ЕТИМОЛОГІЯ

книжний варіант форми ві́вта́р (див.);

запозичення з латинської мови;

лат. altāre, altar «жертовник, пристрій для спалювання жертви» зводиться до *adaleio «спалюю» (звідки пізніше adoleo «тс.»), однак у мові римлян слово стало вторинно пов’язуватися з прикметником altus «високий» і відповідно пояснювалось як «високе місце, підвищення»;

можливо, що лат. altāre, altar дійшло до слов’ян не безпосередньо, а через двн. altāri;

р. алта́рь, [олта́рь], бр. aлта́р, др. алтарь, олътарь, п. ołtarz, ч. oltář, слц. слн. oltár, болг. олта́р, м. олтар, схв. òлтāр, стсл. алътарь, олътарь;