ОКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

очевидно, як і п. заст. okół «огороджена частина вигону або подвір’я для худоби; загорожа», ч. заст. okol «огорожа, загін», слц. [úkol] «хлів для телят; повітка», схв. о̀кол (о̀ко̄л) «загін для худоби», слн. okòl «тс.; [місце, де доять корів і овець]», ókol «огороджене пасовисько», стсл. околъ «круг», походить від псл. okolъ «кругла загорожа, круг», пов’язаного з kolo «колесо, круг»;

менш переконлива думка (Мо 54; Vrabie Romanoslavica 14, 165) про походження українських форм від рум. oсól «загін для худоби», яке зводиться до стсл. околъ «круг», схв. о̀кол «загін для худоби» (СДЕЛМ 289; DLRM 557), що відповідають укр. окі́л, хоча на мовному пограниччі запозичення (у формі око́л) було можливе при збереженні успадкованої форми (окі́л) на інших територіях;

запозичення з турецької мови;

тур. okka «міра ваги» походить від ар. uḳīja, джерелом якого є гр. οὐγκία що зводиться до лат. uncia «міра ваги, унція»;

р. о́ко, бр. о́ка «тс.», п. oko (міра ваги в Туреччині), схв. о̀ка (міра ваги й об’єму);