ОКСИДАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
окси́д «сполука хімічного елемента з киснем; окисел»
запозичення з французької мови;
фр. oxyde «оксид» утворено Ж. де Морво (1787) від основи гр. ὀξύς «гострий; різкий; кислий», пов’язаного з ὀκρίς «крутий, стрімкий; гострий», спорідненим з лат. ācer «гострий, гіркий», acidus «кислий», acus «голка», псл. ostrъ, укр. го́стрий;
р. болг. окси́д, бр. аксі́д, п. oksydować «оксидувати», ч. слц. oxid, вл. oksyd, м. оксид, схв. о̀ксӣд, слн. oksíd;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оксида́ція
оксидува́ння
оксидува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аксі́д | білоруська |
| окси́д | болгарська |
| oksyd | верхньолужицька |
| ὀξύς «гострий; різкий; кислий» | грецька |
| ācer «гострий, гіркий» | латинська |
| оксид | македонська |
| oksydować «оксидувати» | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| окси́д | російська |
| д | сербохорватська |
| oxid | словацька |
| oksíd | словенська |
| го́стрий | українська |
| oxyde «оксид» | французька |
| oxid | чеська |
| де Морво (1787) | ? |
| ὀκρίς «крутий, стрімкий; гострий» | ? |
| acidus «кислий» | ? |
| acus «голка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України