ОКСИДАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

окси́д «сполука хімічного елемента з киснем; окисел»

запозичення з французької мови;
фр. oxyde «оксид» утворено Ж. де Морво (1787) від основи гр. ὀξύς «гострий; різкий; кислий», пов’язаного з ὀκρίς «крутий, стрімкий; гострий», спорідненим з лат. ācer «гострий, гіркий», acidus «кислий», acus «голка», псл. ostrъ, укр. го́стрий;
р. болг. окси́д, бр. аксі́д, п. oksydować «оксидувати», ч. слц. oxid, вл. oksyd, м. оксид, схв. о̀ксӣд, слн. oksíd;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оксида́ція
оксидува́ння
оксидува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аксі́д білоруська
окси́д болгарська
oksyd верхньолужицька
ὀξύς «гострий; різкий; кислий» грецька
ācer «гострий, гіркий» латинська
оксид македонська
oksydować «оксидувати» польська
ostrъ праслов’янська
окси́д російська
д сербохорватська
oxid словацька
oksíd словенська
го́стрий українська
oxyde «оксид» французька
oxid чеська
де Морво (1787) ?
ὀκρίς «крутий, стрімкий; гострий» ?
acidus «кислий» ?
acus «голка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України