ОКОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
о́кіт «достаток, багатство»
результат семантичної видозміни слова о́кі́т «роди в овець, кіз, котячих та деяких інших тварин; одноразовий приплід тварини чи групи тварин», похідного від коти́тися «народжувати малят» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
окі́тний
«багатий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́кі́т «роди в овець, кіз, котячих та деяких інших тварин; одноразовий приплід тварини чи групи тварин» | ? |
| коти́тися «народжувати малят» | ? |
коти́тися «народжувати малят» (про дрібних тварин -- кішок, овець тощо)
псл. kotiti sę, очевидно, пов’язане з kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб)»;
при допущенні кореня з рухомим s- сюди ж можна віднести і псл. skotъ «скот»;
менш вірогідні інші припущення: пов’язання з лат. catulus «різні малі тварини; щеня» (Фасмер II 352; Шанский ЭСРЯ II 8, 359) або з псл. kotъ (Булаховський Нариси 28; Skok II 170), що могло бути пов’язане (Machek ESJČ 282–283) із словом (пізніше зниклим) на позначення молодих тварин взагалі, спорідненим з лат. catulus, дісл. hađпа «козеня»;
р. коти́ться «котитися», бр. каці́цца, п. kocić się, ч. kotiti se, okotiti se, слц. kotiť sa, нл. kośiś se, болг. ко́тя се, м. коти ce, схв. кòтити се, слн. kotíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́тна́
котю́чий
«плодючий»
котя́чка
«частина кошари»
накітча́
«ягня, що народилося пізно»
обкі́т
окі́т
ско́тище
«нора, лігво»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каці́цца | білоруська |
| ко́тя се | болгарська |
| hađпа «козеня» | давньоісландська |
| catulus «різні малі тварини; щеня» | латинська |
| catulus | латинська |
| коти ce | македонська |
| kośiś se | нижньолужицька |
| kocić się | польська |
| kotiti sę | праслов’янська |
| kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб) | праслов’янська |
| s- | праслов’янська |
| skotъ «скот» | праслов’янська |
| kotъ | праслов’янська |
| мета́ть | російська |
| коти́ться «котитися» | російська |
| кòтити се | сербохорватська |
| kotiť sa | словацька |
| kotíti | словенська |
| kotiti se | чеська |
| okotiti se | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України