ОКОЛОТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
колоти́ти «розмішувати що-небудь рідке, каламутити; бити, завдавати ударів; викликати неспокій, підбурювати; трусити від гніву, роздратування»
псл. *koltiti «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою», очевидно, похідне від *kolti «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати»;
досить переконливе також виведення з псл. [*koltъ/*kolta/*kolto] «колода; товкач», також утворених від дієслова *kolti «колоти», і безпосереднє зіставлення з більш віддаленими лит. káltas «долото, зубило», дісл. hildr «боротьба» (КЭСРЯ 206; ЭССЯ 10, 156–158; Mikl. EW 125);
твердження про зв’язок з псл. [*kol(o-mǫ)titi] «змішувати», [*kolo(mǫ)titi] «тс.» та з [*kol(o-mo)tati sę] «хитатися, мотатися», [*kolo(mo)tati sę] «тс.» (Machek ESJČS 201) викликає сумнів, як і зближення з двн. scaltan «штовхати», свн. schalten «тс.; рухати», двн. sceltan «лаяти, ганити» (Matzenauer LF 8, 170–171; Brückner 237) або з лат. quatio «трясу, махаю, б’ю» (Machek ESJČ 252);
припущення про звуконаслідувальне походження кореня слов’янських форм (Преобр. І 337) безпідставне;
р. колоти́ть «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]», колоти́ться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]», бр. калаці́ць «трясти, трусити, колихати, молотити», калаці́цца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися», п. kłócić «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]», kłócić się «сперечатися, сваритися», ч. klátiti «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)», klátiti se «колихатися; вагатися; тинятися, вештатися», мор. [klátit sa] «хитатися» (про зуб), слц. klátiť «колихати, хитати (ногами, руками)», вл. kłócić «збивати (плоди з дерева)», kłócić so «бути в тічці» (про корів), нл. kłośiś «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)», kłośiś se «бути в тічці, битися; тинятися, вештатися», болг. кла́тя «колихати; хитати», кла́тя се «плентатися», м. клати, клати се, схв. кла́тити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева», кла́тити се «тинятися, вештатися», слн. klátiti «збивати плоди з дерева», klátiti se «тинятися, вештатися», стсл. клатити «коливати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́колот
«стихійне повстання, бунт; збройний виступ ворожих сил проти державної влади; побутові незгоди, сварки; шум, галас, метушня, сум’яття»
заколо́та
«пійло для тварин; погана рідка страва»
заколо́тний
«який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту»
заколо́тник
«учасник заколоту, бунтівник; баламут, підбурювач»
заколо́цькати
«абияк замішати»
заколо́ченє
«плутанина, метушня, сум’яття»
клоти́ти
«каламутити»
ко́лот
«безладний рух, гомін людей; сум’яття; стихійний вияв незадоволення; заворушення; побутові незгоди, сварки»
колота́вка
«тріскачка, торохкало; збивачка, колотівка»«мішалка для пюре»
ко́лотень
«каша; мус; повидло; пюре»
колоти́ло
«сварлива людина; забіяка; інтриган; той, хто порушує спокій, підбурювач»
колоти́тися
«коливатися, битися (про серце); трястися; тремтіти; хвилюватися; [не ладитись (у сім’ї)]»
колоті́вка
«збивачка, паличка із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь»
коло́тка
«страва, приготовлена з шматочків сала і м’яса, заправлених борошном»
колотне́ча
коло́тний
«каламутний; сварливий, неспокійний»
коло́тни́к
«тс.»
колотня́
«тс.»
ко́лотов
колото́вця
«тс.»
колоту́ха
«тс.; ряжанка»
колоту́ша
«ряжанка Г; сир, перемішаний з вершками (вид страви) Ж»
колоту́шити
«колотити, бити»
колоту́шка
«тс.; знаряддя для вибивання пилу»
коло́тянка
«сколотини»
коло́чанка
«вид страви з засмаженого на олії картопляного пюре, змішаного з пшоном і борошном»
околі́т
«тс.; сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту»
около́т
«тс.»
около́тина
«солома з снопів, обмолочених нерозв’язаними»
околоти́ти
«обмолотити снопи, не розв’язуючи їх; [покрити дах околотами]»
околотувати
поколо́цькати
«помішати колотівкою»
поудколо́тка
«підлива»
приколоток
«околіт»
при́коло́ток
«невеликий околіт; не повністю обмолочений сніп»
ско́лотень
«маслянка»
сколо́тина
сколо́тини
«тс.; побічний рідкий продукт, що одержують при збиванні масла з вершків, сметани; [мутна з осадом рідина; сивуха; осад Ж]»
сколоти́ти
«організувати, створити щонебудь»
сколоти́тися
«трапитися, відбутися, зробитися; скоїтися»
сколо́тчиний
«приготований із сколотин»
сколо́тяник
«корж на сколотинах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калаці́ць «трясти, трусити, колихати, молотити» | білоруська |
| кла́тя «колихати; хитати» | болгарська |
| kłócić «збивати (плоди з дерева)»«бути в тічці» (про корів) | верхньолужицька |
| kłócić so «збивати (плоди з дерева)»«бути в тічці» (про корів) | верхньолужицька |
| scaltan «штовхати» | давньоверхньонімецька |
| sceltan «лаяти, ганити» | давньоверхньонімецька |
| hildr «боротьба» | давньоісландська |
| quatio «трясу, махаю, б’ю» | латинська |
| káltas «долото, зубило» | литовська |
| клати | македонська |
| klátit sa «хитатися» (про зуб) | моравське |
| kłośiś «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)»«бути в тічці, битися; тинятися, вештатися» | нижньолужицька |
| kłośiś se «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)»«бути в тічці, битися; тинятися, вештатися» | нижньолужицька |
| kłócić «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]»«сперечатися, сваритися» | польська |
| kłócić się «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]»«сперечатися, сваритися» | польська |
| *koltiti «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою» | праслов’янська |
| *koltъ/*kolta/*kolto «колода; товкач» | праслов’янська |
| *kol(o-mǫ)titi «змішувати» | праслов’янська |
| колоти́ть «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]» | російська |
| кла́тити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева» | сербохорватська |
| schalten «тс.; рухати» | середньоверхньнімецька |
| klátiť «колихати, хитати (ногами, руками)» | словацька |
| klátiti «збивати плоди з дерева»«тинятися, вештатися» | словенська |
| klátiti se «збивати плоди з дерева»«тинятися, вештатися» | словенська |
| клатити «коливати» | старослов’янська |
| колоти́ться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]» | українська |
| калаці́цца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися» | українська |
| кла́тя се «плентатися» | українська |
| клати се | українська |
| кла́тити се «тинятися, вештатися» | українська |
| klátiti «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)»«колихатися; вагатися; тинятися, вештатися» | чеська |
| klátiti se «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)»«колихатися; вагатися; тинятися, вештатися» | чеська |
| *kolti «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати» | ? |
| *kolti «колоти» | ? |
| *kolo(mǫ)titi «тс.» | ? |
| *kol(o-mo)tati sę «хитатися, мотатися» | ? |
| *kolo(mo)tati sę «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України