ОКОЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
о́ко́ло «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість»
псл. o kolo «навколо», букв. «кругом кола, вздовж кола»;
р. о́коло «біля», бр. вако́л «навколо, коло», во́кал, наўко́л «тс.», др. около «навколо», околъ «коло», п. około «біля», ч. слц. okolo, вл. нл. wokoło, нл. hokoło «тс.», болг. о́кол «навкруги», о́коло «навкруги, біля», м. околу «навкруги; приблизно», схв. о̏коло «навкруги», слн. okóli «тс.», стсл. около;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зо́кола
«збоку»
надоко́ла
надо́коло
наокі́л
наоко́ло
наоко́льний
о́кі́л
«околиця; оточення, товариство; округ; [постава, зовнішність; огорожа СУМ; обора Ж; передмістя Ж]»
окі́льний
окі́льність
«обставина»
окільня́
«коло, півколо; околиця»
о́кол
«зовнішній вигляд»
околе́ція
«сусідні частини села, околиця»
околи́стий
«просторий»
око́лиця
«віддалена від центру частина населеного пункту; округа; окраїна; частина головного убору у вигляді обідка; [горизонт Ж; оточення, обрамлення ЛексПол]»
око́личка
«частина головного убору»
околи́чний
«навколишній, зовнішній»
околи́чник
«у циркулі і под. той кінець, яким проводиться коло»
околи́чній
«навколишній, суміжний, сусідній; зовнішній»
околи́шній
«тс.»
околі́ч
«об’їзд»
око́лія
«околиця, округа»
око́лка
«велика скибка на всю ширину хлібини»
око́ло
«навколо»
о́коло
«всюди»
о́колом
«навкруги»
око́лушка
«тс.»
око́льниця
«затула»
окольо́н
«край, обшивка, облямівка, околиця»
око́ля
«тс.»
оку́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вако́л «навколо, коло» | білоруська |
| о́кол «навкруги» | болгарська |
| wokoło | верхньолужицька |
| около «навколо» | давньоруська |
| околу «навкруги; приблизно» | македонська |
| wokoło | нижньолужицька |
| hokoło «тс.» | нижньолужицька |
| około «біля» | польська |
| o kolo «навколо» | праслов’янська |
| о́коло «біля» | російська |
| коло «навкруги» | сербохорватська |
| okolo | словацька |
| okóli «тс.» | словенська |
| около | старослов’янська |
| во́кал | українська |
| наўко́л «тс.» | українська |
| околъ «коло» | українська |
| о́коло «навкруги, біля» | українська |
| okolo | чеська |
вако́л «загорода, обора»
запозичення з молдавської мови;
молд. око́л «обхід, об’їзд; загін, загорода для худоби», як і рум. ocól «тс.», уг. akol «кошара, вівчарня», походить від слов’янського okolъ «коло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
око́л
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| око́л «обхід, об’їзд; загін, загорода для худоби» | молдавська |
| ocól «тс.» | румунська |
| akol «кошара, вівчарня» | угорська |
| okolъ «коло» | ? |
окі́л «загорожа, де перебувають вівці перед доїнням Доп. УжДУ IV; кругла огорожа з кілків»
менш переконлива думка (Мо 54; Vrabie Romanoslavica 14, 165) про походження українських форм від рум. oсól «загін для худоби», яке зводиться до стсл. околъ «круг», схв. о̀кол «загін для худоби» (СДЕЛМ 289; DLRM 557), що відповідають укр. окі́л, хоча на мовному пограниччі запозичення (у формі око́л) було можливе при збереженні успадкованої форми (окі́л) на інших територіях;
загальноприйнятої етимології не має;
очевидно, як і п. заст. okół «огороджена частина вигону або подвір’я для худоби; загорожа», ч. заст. okol «огорожа, загін», слц. [úkol] «хлів для телят; повітка», схв. о̀кол (о̀ко̄л) «загін для худоби», слн. okòl «тс.; [місце, де доять корів і овець]», ókol «огороджене пасовисько», стсл. околъ «круг», походить від псл. okolъ «кругла загорожа, круг», пов’язаного з kolo «колесо, круг»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
окі́в
«загорожа для худоби»
око́л
«тс.»
око́лище
«місце, де була загорожа для овець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| okół «огороджена частина вигону або подвір’я для худоби; загорожа» | польська |
| okolъ «кругла загорожа, круг» | праслов’янська |
| oсól «загін для худоби» | румунська |
| о̀кол «загін для худоби» | сербохорватська |
| о̀кол «загін для худоби» (о̀ко̄л) | сербохорватська |
| úkol «хлів для телят; повітка» | словацька |
| okòl «тс.; [місце, де доять корів і овець]» | словенська |
| околъ «круг» | старослов’янська |
| околъ «круг» | старослов’янська |
| окі́л | українська |
| okol «огорожа, загін» | чеська |
| okół «огороджена частина вигону або подвір’я для худоби; загорожа» | ? |
| okol «огорожа, загін» | ? |
| ókol «огороджене пасовисько» | ? |
| kolo «колесо, круг» | ? |
око́лиш «околиця (частина головного убору)»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. око́лыш утворене від [око́л] «тс.; коло, зовнішній край, крайка», пов’язаного з о́коло «навколо, кругом»;
бр. ако́лышак «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ако́лышак «тс.» | білоруська |
| око́лыш «тс.; коло, зовнішній край, крайка» | російська |
| око́л «тс.; коло, зовнішній край, крайка» | російська |
| о́коло «навколо, кругом» | ? |
ко́ло «поблизу, біля; навколо, близько (про приблизну кількість, неточний час)»
пізніше на українському ґрунті з цим прийменником злився прислівник-прийменник ст. око́ло «навколо, біля», в якому зазнало редукції початкове о (результатом його неповної редукції є ў, в, що зберігається в формах [вко́ло] «навколо», довко́ла, навко́ло>. – Мельничук CM III 140, 146–147; ІУМ Морфологія 437– 438; Фасмер III 129; Sławski II 369; Machek ESJČS 215; ESSJ Sl. gr. 88– 91. – Див. ще ко́ло1, о́ко́ло;
псл. kolo «біля, поруч, близько», прийменник, утворений на основі форми зн. в. одн. іменника kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло»);
р. [ко́ло́] «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)», бр. [кала́] «коло, біля, поруч, при», [ко́ло] «тс.», п. koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)», [kole] «коло, біля», ч. сx.-мор. [kol’е] «біля; поруч; близько», слц. поет. kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги», болг. заст. [кол] «біля, поруч», схв. рідк. kolo «біля, навколо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вко́ло
«навколо»
довкі́л
«тс.; кругом»
(рідк.)
довко́ла
«тс.»
довко́лишній
до́кола
навдо́кола
навдо́коло
навкі́л
«кругом, навкруги»
навко́лишній
навко́ло
«тс.»
надоко́ла
надуко́ла
уко́ло
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кала́ «коло, біля, поруч, при» | білоруська |
| кол «біля, поруч» | болгарська |
| koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)» | польська |
| kolo «біля, поруч, близько» | праслов’янська |
| ко́ло́ «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)» | російська |
| kolo «біля, навколо» | сербохорватська |
| kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги» | словацька |
| ко́ло «тс.» | українська |
| kole «коло, біля» | українська |
| kol'е «біля; поруч; близько» | чеська |
| око́ло «навколо, біля» | ? |
| kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») | ? |
| kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») | ? |
| kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») | ? |
| kol'е «біля; поруч; близько» | ? |
| kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги» | ? |
| кол «біля, поруч» | ? |
| kolo «біля, навколо» | ? |
колода́ч «великий ніж з дерев’яною колодкою; ніж, що носять у піхвах на поясі; великий незграбний ніж Ж»
очевидно, пов’язане з коло́да, оскільки ручкою такого ножа є дерев’яна колодка;
менш переконливе з семантичного погляду пов’язання форм укр. [колоді́й] «великий ніж», р. [колоде́й] «великий кухонний ніж» з укр. [колоді́й] «колісник» (Sławski II 370), а також виведення р. [колоде́й] від слів ко́ло, о́коло і де́ять, де́ло (Фасмер II 293);
р. [колоде́й] «великий кухонний ніж» (мабуть, із укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
колоді́й
«великий ніж з дерев’яною колодкою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колоде́й «великий кухонний ніж» | російська |
| колоде́й | російська |
| колоде́й «великий кухонний ніж» (мабуть, із укр.) | російська |
| колоді́й «великий ніж» | українська |
| колоді́й «колісник» | українська |
| коло́да | ? |
| о́коло | ? |
| де́ять | ? |
| де́ло | ? |
укуле́стий (у сполученні укуле́стий двір «подвір’я, оточене господарськими будівлями»)
пов’язане з [о́ко́ло] «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість», пор. р. [околи́стый] «просторий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| околи́стый «просторий» | російська |
| о́ко́ло «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України