ОЗУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
взу́ти
псл. ob-uti ‹ *-outei;
споріднене з лит. aũti «взувати, роззувати», ap-aũti «взуватися», iš-aũti «роззуватися», aũtas «онуча», autùvas «взуття», лтс. àut «взувати», àuts, auteli «онуча», apavi «взуття», прус. auclo «шнурок у взутті», лат. exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)», induo «одягаю(ся)», ав. aoϑra- «взуття», вірм. aud «тс.»;
іє. *eu-/ou- «надягати»;
префікс об- у словах з коренем –у́ти-ува́ти(ся) зберігся лише в окремих українських говірках;
замість нього поширився префікс вз- (‹.въз-), що поступово втратив своє первісне значення, внаслідок чого відбувся перерозклад його морфологічної структури: початкова частина в- ототожнилася з давнім префіксом въ-, а -з- стало сприйматися як частина кореня (звідси – в-зувати, на-зува́ти, пере-зува́ти, роз-зува́ти тощо);
р. обу́ть, бр. абу́ць, др. обути, п. obuć, ч. obouti, слц. obuť, вл. wobuć, нл. wobuś, болг. обу́я, схв. о́бути, слн. obuti, стсл. обоути;
Фонетичні та словотвірні варіанти
neрезу́ти
взува́к
взува́льний
взува́ти
взу́тий
взуттє́вий
взуттьови́к
взуттьови́чка
взуття́
визува́ти
зазу́ванці
«чоботи, кожний з яких годиться і на ліву і на праву ногу»
зазува́ти
зазу́вистий
«просторий»
(про взуття)
ззува́ти
іззу́ти
«роззути»
назува́́ти
обу́mḿя
о́бу́в
обу́в'я
обу́ва
обу́ванка
обува́ти
обува́чка
обути
обу́ток
озува́ти
озу́ти
перевзу ва́ти
перезува́ти
перезу́тий
роззува́ти
роззу́ти
роззу́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aoϑra- «взуття» | авестійська |
| абу́ць | білоруська |
| обу́я | болгарська |
| wobuć | верхньолужицька |
| aud «тс.» | вірменська |
| обути | давньоруська |
| *eu-/ou- «надягати» | індоєвропейська |
| exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)» | латинська |
| àut «взувати» | латиська |
| aũti «взувати, роззувати» | литовська |
| wobuś | нижньолужицька |
| obuć | польська |
| ob-uti | праслов’янська |
| auclo «шнурок у взутті» | прусська |
| обу́ть | російська |
| о́бути | сербохорватська |
| obuť | словацька |
| obuti | словенська |
| обоути | старослов’янська |
| obouti | чеська |
| ap-aũti «взуватися» | ? |
| iš-aũti «роззуватися» | ? |
| aũtas «онуча» | ? |
| autùvas «взуття» | ? |
| àuts | ? |
| auteli «онуча» | ? |
| apavi «взуття» | ? |
| induo «одягаю(ся)» | ? |
| об- | ? |
| у́ти-ува́ти | ? |
| ся | ? |
| вз- (‹.въз-) | ? |
| въ- | ? |
| -з- (звідси -- в-зувати, на-зува́ти, пере-зува́ти, роз-зува́ти тощо) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України