ОЗНИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ozd-;

очевидно, споріднене з гр. ἄζα«нагар, іржа, сухість», ἄζομαι «сохну, висихаю», ἄζω «палю, сушу», ἀζαλέος «сухий», гот. azgo «попіл», двн. asca, нвн. Asche «тс.», лат. ārēre «бути сухим», āridus «сухий», вірм. azazem «сушу»;

існує думка (Brückner 388) про германське походження слов’янських слів;

п. [ozdnica] «сушарня для солоду», [oźnica, ozd, ozdownia] «тс.», oździć «сушити», ч. hvozd «сушарня для солоду», hvozdnice «тс.», hvozditi «сушити», ст. ozd, ozditi, vozd, слн. ozdíca «сушарня», ozdíti «сушити»;

запозичення з французької мови;

фр. are «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) походить з лат. ārea «вільне місце, двір», утвореного від дієслова ārеrе «висушувати», спорідненого з дінд. asaḥ «попіл, пил», вірм. azazem «висушую», гот. azgo «попіл» і, можливо, укр. озни́ця «отвір для диму в даху»;

р. бр. болг. м. ар, п. ч. вл. аr, слц. слн. ár, схв. ȃр;

очевидно, результат фонетичної видозміни слова [озни́ця] «сушарка; димохід», зближеного з лоза́, оскільки головною частиною сушарки є сітка, іноді сплетена з лози або очерету, на яку насиплють фрукти;

пор. помилкове пояснення походження рум. lóşniţă «сушарка» (з укр.) як нібито пов’язаного з болг. ло́зни́ца «виноградна лоза», схв. лòзница «дикий виноград» (БЕР III 459);