ОДЧИНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
відчини́ти «відкрити; відімкнути»
префіксальні утворення від дієслова чини́ти «робити, творити», що виникли, очевидно, в результаті заміни семантично тотожних давніших форм др. отворити, затворити, у яких основа -творити букв. «робити, чинити» утворилася шляхом перерозподілу префікса оту дієслові от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти», спорідненої з воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання», вере́я та ін;
розглядається також (Непокупный 86–88; Лучыц–Федарэц БЎІ 41; Fraenkel Slavia 13/1, 11) як паралель до лит. atidarýti «відчинити», букв. «від-робити», лтс. atdarît, нвн. aufmachen» «тс.», лит. uždarýti «зачинити», лтс. àizdarît, нвн. zumachen «тс.»;
р. [отчини́ть, зачини́ть, расчини́ть], бр. адчыні́ць, зачыні́ць, прачыні́ць, прычыні́ць, расчыні́ць, п. [zaczynić] «загородити», слц. [priečin] «перегородка», вл. začinic «зачинити», нл. pśizacyniś «зачинити», huwotcyniś «відчинити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відчиня́ти
зачини́ти
«закрити; замкнути»
одчини́ти
причини́ти
прочини́ти
розчини́ти
«розкрити»
(двері, вікно)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
адчыні́ць | білоруська |
začinic «зачинити» | верхньолужицька |
отворити | давньоруська |
atdarît | латиська |
àizdarît | латиська |
atidarýti «відчинити» | литовська |
uždarýti «зачинити» | литовська |
pśizacyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
huwotcyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
aufmachen» «тс.» | нововерхньонімецька |
zumachen «тс.» | нововерхньонімецька |
zaczynić «загородити» | польська |
отчини́ть | російська |
priečin «перегородка» | словацька |
зачини́ть | українська |
расчини́ть | українська |
зачыні́ць | українська |
прачыні́ць | українська |
прычыні́ць | українська |
расчыні́ць | українська |
чини́ти «робити, творити» | ? |
затворити | ? |
творити | ? |
от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти» | ? |
воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання» | ? |
вере́я | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України