ОДНОМАНІТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
одномані́тний
неясне;
пояснюється (Варченко УМШ 1957/4, 81–82) як складне утворення з числівника оди́н і прикметникової основи -мані́тний (‹ *маїтний), похідної від [майота́] «набридливе заняття», пов’язаного з ма́яти (з асимілятивним переходом й › н’, як у маня́чити – мая́чити);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оди́н (‹ *маїтний) | ? |
| -мані́тний (‹ *маїтний) | ? |
| майота́ «набридливе заняття» | ? |
| ма́яти (з асимілятивним переходом й › н’, як у маня́чити -- мая́чити) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України