ОДНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
оди́н «число 1; одинокий, самотній; ніякий інший, крім названого; окремий серед названих, видимих; перший серед названих; якийсь, котрийсь»
псл. *inъ виступає в укр. і́нший, р. ино́й, стсл. инъ, споріднених з лат. ūnus ‹ oinos «один», гр. οἰνή «одно очко» (у грі), лит. víenas «один», прус. ains, дірл. ōin, брет. корн. une, дісл. einn, гот. ains «тс.», що зводяться до іє. *oi-nos;
менш імовірне припущення про зв’язок з дінд. ādíḥ «початок» (Uhlenbeck 21, Van Wijk IF 30, 384);
псл. *ed- походить від індоєвропейської займенникової основи *e-, що виступає в лат. ecce «он», ecquis «хто-небудь», нвн. etwas «що-небудь», а також, можливо, в р. едва́, укр. ле́две, стсл. єда «хіба, чи»;
псл. *edinъ, *edьnъ, складне утворення з елементів *ed- i *īnъ (*ĭnъ);
р. оди́н, бр. адзі́н, др. одинъ, одн-, п. jeden, jedyny, ч. слц. jeden, вл. jedyn, нл. jaden, болг. еди́н, м. еден, схв. jѐдан, jѐдӣн, слн. êden, èn, стсл. єдинъ, ѥдьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заодно́
зодини́чити
«звести до одного»
йоде́н
наоди́нці
оде́н
оде́нчик
«одинак (єдиний син)»
оди́на
(у виразі оди́на-самотина «самотність»)
одина́к
одинако́м
одина́рний
одина́чка
«єдина дочка; [кредитний квиток в 1 крб.]»
одине́ць
одини́цтво
«самотність»
одини́ця
одини́чний
одино́к
«однолемішний плуг»
одино́кий
«самотній, [єдиний]»
одинота́
«самотнє життя»
одино́цтво
«самотність»
одино́чий
«тс.»
одино́чити
«об’єднувати»
одино́чка
одино́чний
одино́чник
одинце́м
одинця́ми
оди́нчик
«одиначок»
одиню́сінький
«єдиний»
одна́
одна́кий
одна́ків
одна́ко
«однаково»
одна́ковий
однакові́сінький
одна́ти
«наймати, домовлятися»
одне́
одне́нький
однина́
одні́
одні́сінький
о́дність
«єдність»
одні́ський
одно-
«перша частина складних слів, що відповідає слову один»
одно́сний
«однаковий»
одно́тний
«одноманітний»
одноя́к
«однолемішний плуг»
по
поодино́кий
пооди́нці
пооди́нчий
уди́нець
«дикий кабан»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адзі́н | білоруська |
| еди́н | болгарська |
| une | бретонська |
| jedyn | верхньолужицька |
| ains «тс.» | готська |
| οἰνή «одно очко» (у грі) | грецька |
| ādíḥ «початок» | давньоіндійська |
| ōin | давньоірландська |
| einn | давньоісландська |
| одинъ | давньоруська |
| *oi-nos | індоєвропейська |
| une | корнська |
| ūnus ‹ oinos «один» | латинська |
| ecce «он» | латинська |
| víenas «один» | литовська |
| еден | македонська |
| jaden | нижньолужицька |
| etwas «що-небудь» | нововерхньонімецька |
| jeden | польська |
| jedyny | польська |
| *inъ | праслов’янська |
| *ed- | праслов’янська |
| *edinъ | праслов’янська |
| ains | прусська |
| ино́й | російська |
| едва́ | російська |
| оди́н | російська |
| jѐдан | сербохорватська |
| jeden | словацька |
| êden | словенська |
| èn | словенська |
| инъ | старослов’янська |
| єда «хіба, чи» | старослов’янська |
| єдинъ | старослов’янська |
| ѥдьнъ | старослов’янська |
| і́нший | українська |
| ле́две | українська |
| одн- | українська |
| jeden | чеська |
| ecquis «хто-небудь» | ? |
| *edьnъ | ? |
| *ed- (*ĭnъ) | ? |
зає́дно «гуртом, разом; постійно, завжди»
запозичення з польської мови;
п. zajedno «завжди, постійно», як і ч. слц. zajedno «заодно», болг. м. за́едно «разом», схв. зȁједно «тс.», є результатом злиття прийменника za «за» з числівником середнього роду (зн. в. одн.) jedno від jeden, спільного походження з укр. оди́н;
бр. [зае́дно] «разом»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зае́дно «разом» | білоруська |
| за́едно «разом» | болгарська |
| за́едно «разом» | македонська |
| zajedno «завжди, постійно» | польська |
| za «за» | польська |
| jedno | польська |
| jeden | польська |
| зȁједно «тс.» | сербохорватська |
| zajedno «заодно» | словацька |
| оди́н | українська |
| zajedno «заодно» | чеська |
но́нсенс «безглуздя, нісенітниця»
англ. nonsense «дурниця, нісенітниця, безглуздя» утворене за зразком фр. nonsens «тс.» з іменника sense «сенс, смисл, значення», що походить від лат. sēnsus «тс.», і заперечного префікса non- «не-», що зводиться до лат. nōn «не» з ст. noenum «тс.», яке виникло з *n’oinom «ні один, жоден», утвореного із заперечної частки ne «не», спорідненої з псл. ne, укр. не, і числівника oinom (› лат. ūnum) «один», спорідненого з прус. гот. ains «тс.», псл. inъ, укр. [и́ний] «інший», оди́н;
запозичення з англійської мови;
р. бр. но́нсенс, п. ч. слц. вл. nonsens, болг. нонса́нс, схв. нòнсенс, нонсанс, слн. nónsens;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nonsense «дурниця, нісенітниця, безглуздя» | англійська |
| но́нсенс | білоруська |
| нонса́нс | болгарська |
| nonsens | верхньолужицька |
| ains «тс.» | готська |
| sēnsus «тс.» | латинська |
| non- «не-» | латинська |
| nōn «не» | латинська |
| noenum «тс.» | латинська |
| *n'oinom «ні один, жоден» | латинська |
| ne «не» | латинська |
| ūnum «один» | латинська |
| nonsens | польська |
| ne | праслов’янська |
| inъ | праслов’янська |
| ains «тс.» | прусська |
| но́нсенс | російська |
| нòнсенс | сербохорватська |
| нонсанс | сербохорватська |
| nonsens | словацька |
| nónsens | словенська |
| не | українська |
| и́ний «інший» | українська |
| оди́н | українська |
| nonsens «тс.» | французька |
| sense «сенс, смисл, значення» | французька |
| nonsens | чеська |
одина́рник «Trientalis europaea L.» (бот.)
пор. ч. jednokvítek «тс.»;
назва могла бути зумовлена тим, що квіти рослини (1–4) знаходяться не в суцвіттях, а на окремих квітконіжках в пазухах верхівкових листків;
очевидно, похідне утворення від оди́н;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jednokvítek «тс.» | чеська |
| jednokvítek «тс.» | ? |
| оди́н | ? |
одна́к «але, проте; все-таки; все одно» (спол.)
похідне утворення від один, яке мало спочатку прислівникове значення «однаково» і вживалося при повідомленні про дію, що відбудеться однаково за будь-якої умови;
р. одна́ко, бр. адна́к, др. єдинако «однак», п. jednak «проте, однак, одначе», jednakże «тс.», цсл. ѥдинако;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єднак
(з п.)
одна́че
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адна́к | білоруська |
| єдинако «однак» | давньоруська |
| jednak «проте, однак, одначе»«тс.» | польська |
| jednakże «проте, однак, одначе»«тс.» | польська |
| одна́ко | російська |
| ѥдинако | церковнослов’янська |
| один | ? |
| значення «однаково» | ? |
одномані́тний
неясне;
пояснюється (Варченко УМШ 1957/4, 81–82) як складне утворення з числівника оди́н і прикметникової основи -мані́тний (‹ *маїтний), похідної від [майота́] «набридливе заняття», пов’язаного з ма́яти (з асимілятивним переходом й › н’, як у маня́чити – мая́чити);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оди́н (‹ *маїтний) | ? |
| -мані́тний (‹ *маїтний) | ? |
| майота́ «набридливе заняття» | ? |
| ма́яти (з асимілятивним переходом й › н’, як у маня́чити -- мая́чити) | ? |
у́нія «об’єднання православної церкви з католицькою; об’єднання держав; назва міжнародних адміністративних союзів»
нар.-лат. ūniō «єдність» зводиться до лат. ūnus «один», спорідненого з гр. οἰνός «одне очко на гральній кості», гот. ains, двн. eins «один», дірл. óin, лит. víenas «один, єдиний; хтось», прус. ains «тс.», псл. inъ «один, сам», укр. оди́н;
через посередництво польської мови запозичене з народної латини;
р. болг. у́ния, бр. у́нія, п. unia, ч. unie, слц. únia, м. униjа, схв. у̀ниjа, слн. uníja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зунія́тити
уни́т
«уніат»
уни́та
«тс.»
уни́цтво
«уніатська віра»
уни́цький
уніа́т
уніа́тство
уніа́тський
уні́т
«уніат»
уні́та
«тс.»
унія́р
«федераліст»
унія́рний
унія́т
«уніат»
унія́тський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́нія | білоруська |
| у́ния | болгарська |
| ains | готська |
| οἰνός «одне очко на гральній кості» | грецька |
| eins «один» | давньоверхньонімецька |
| óin | давньоірландська |
| ūnus «один» | латинська |
| víenas «один, єдиний; хтось» | литовська |
| униjа | македонська |
| ūniō «єдність» | народнолатинська |
| unia | польська |
| inъ «один, сам» | праслов’янська |
| ains «тс.» | прусська |
| у́ния | російська |
| у̀ниjа | сербохорватська |
| únia | словацька |
| uníja | словенська |
| оди́н | українська |
| unie | чеська |
у́нція «одиниця маси (ваги); аптекарська міра»
запозичення з латинської мови;
лат. uncia «одна дванадцята частина» походить від ūnus «один», спорідненого з укр. [и́ний] «інший», оди́н;
р. болг. у́нция, бр. у́нцыя, п. uncja, ч. unce, слц. uncia, м. унциjа, схв. у́нца, у́нча, слн. únča;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́нцыя | білоруська |
| у́нция | болгарська |
| uncia «одна дванадцята частина» | латинська |
| ūnus «один» | латинська |
| унциjа | македонська |
| uncja | польська |
| у́нция | російська |
| у́нца | сербохорватська |
| у́нча | сербохорватська |
| uncia | словацька |
| únča | словенська |
| и́ний «інший» | українська |
| оди́н | українська |
| unce | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України