ОГЛАВИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з чеської або словацької мови;

ч. ohlav «недоуздок», ohlavec, ohlа́vka «тс.», слц. ohlav «вудила», ohlа́vka, ohlavník «тс.», як і р. [о́голо́вь] «недоуздок», [оголо́вок], п. ogłów, нл. wogłoj, болг. огла́вник, м. оглав, схв. о̏гла̄в, слн. oglàv «тс.», зводяться до псл. *ogolvь, утвореного з прийменника о і основи іменника *golva «голова»;

пор. р. [о́главль] «круговий ремінь вуздечки», ст. оглавь «вуздечка», що є церковнослов’янізмами;

через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;

стсл. (цсл.) ГЛАВА є закономірним відповідником до укр. голова́;

у значенні «розділ» стсл. ГЛАВА є, очевидно, калькою гр. κεφάλαιον «тс.», похідного від κεφαλή «голова»;

р. глава́ «розділ; керівник», бр. глава́ «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»;