ОВОЧЕВОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

найбільш переконливим здається виведення з псл. *ovoktь «плід, фрукт» (‹ *ovogti-, *voksti-), спорідненого з нвн. wachsen «рости», свн. wahsen, двн. днн. wahsan, гот. wahsjan, дісл. vaxa «тс.», дінд. vakṣ, ukṣ «сильнішати, ставати великим», vakṣа́yati «дає рости», úkṣati «підростає», ав. vaχšaiti «росте», uχšyeiti «тс.», тох. oks- «рости», лит. а́ugu «росту», а́ukštas «високий», гр.αὔζω, αὐξάνω «примножую, збільшую, підвищую», лат. auxilium «допомога», гал. uxello-, ірл. úasal «високий», що зводяться до іє. *au̯eg-, *au̯g-, *ug- «рости, збільшуватися, розмножуватися, множити» (Iljinskij IF 40, 144–145; Ильинский РФВ 1916/4, 248; Mikkola Ursl. Gr. ІІІ 41);

думка про походження слов’янських слів з двн. obaӡ «плоди», дангл. ofett, снн. ovet «тс.» (Uhlenbeck AfSlPh 15, 489; Mikl. EW 228; Вrückner 388; Kluge–Mitzka 518) неприйнятна, оскільки джерелом германських форм було *ubata, яке на слов’янському ґрунті дало б *vъbot-;

загальнослов’янське поширення слова свідчить також проти припущення (Kiparsky 253) про походження його з давньонижньонімецької (пор. нн. ovet, що зазнало впливу свн. obeӡ);

р. о́вощ, п. owoc «плід», ч. ovoce (мн.), [oboc, ovoc], слц. ovoc, ovocie (мн.) «тс.», болг. ово́ще «фрукти, плоди», ово́щия (зб.), м. овошjе, [овоште], схв. во̏ће, слн. ovóčje «тс.», стсл. овошть;