ОВИН — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з білоруської або російської мови;

р. ови́н, бр. [аві́н] «тс.» вважаються спорідненими з лит. javienà «поле з-під ярини», jа́uja «клуня», javaĩ «збіжжя», лтс. jaũja «клуня», дінд. yа́vaḥ «хліб, зерно, просо, ячмінь», ав. yava «хліб (на корені)», yǝvīn «хлібне поле», ос. yau «просо», гр. ζειά «полба», ірл. eorna «ячмінь» (іє. *i̯eu̯o- «хліб на корені»);

висловлюється також думка (ЭСБМ 1, 69–70) про запозичення східнослов’янських назв з іранських мов;

запозиченнями з литовської мови є бр. ёўня «клуня», п. [jew(n)ia, jow(n)ia] «тс.»;

запозичено з литовської мови через посередництво білоруської;

лит. jáuja(s) «сушарня, клуня» споріднене з лтс. jaũja «тс.», псл. *(j)еѵіnъ, укр. [о́вин] «клуня»;

форми з -н- виникли, очевидно, під впливом п. [skunia] «амбар» ( ‹лит. skūnià, skūnẻ «тс.») (Otrębski SO 19, 474) або бр. укр. клу́ня;

про балтійське походження свідчить поширення слів у слов’янських мовах, що мають зв’язки з балтійськими;

менш вірогідна думка про праслов’янське походження від *(j)evьnja (Шахматов Очерк 140; Фасмер II 6), форми явно вторинної і пізньої;

р. [е́вня] «зерносушарка особливої конструкції», бр. ёўня «клуня», [е́ўня], ст. е́вья (1557) «тс.», п. [jew(n)ia, jow(n)ia];