ОВЕЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
вівця́
пс. ovьca‹*ovǐkā, результат розширення i-основи зменшувальним суфіксом -ikā;
споріднене з лит. avìs, лтс. ovs, дінд. avika «вівця», áviḥ «тс.», гр. гомер. ὄϊς, лат. ovis, ірл. ói, двн. ou, гот. awistr «вівчарня», хет. hauaš «вівця», вірм. hoviw «пастух» (‹*hovi-pā «овечий пастух»);
р. болг. овца́, бр. ове́чка, др. овьца, п. owca, ч. ovce, слц. ovca, вл. wowca, нл. wejca, полаб. vićə «вівця», схв. óвца, слн. óvca, стсл. овьца;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вівча́р
«чабан; порода собаки»
вівчаре́нко
вівча́рик
«чабанець»
вівча́рити
вівча́рка
«пастушка овець Ж; порода собаки»
вівча́рня
«овеча кошара»
вівча́рство
вівчарюва́ти
ві́вчий
вівчи́нець
«вівчарня»
овеча́
овеча́тина
овеча́тник
«кошара»
ове́чий
ове́чина
ове́чка
ове́чник
«кошара»
овча́
овча́р
овча́рик
овча́рка
овчарник
овчи́на
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ове́чка | білоруська |
овца́ | болгарська |
wowca | верхньолужицька |
hoviw «пастух» (‹*hovi-pā «овечий пастух») | вірменська |
ὄϊς | гомерівське |
awistr «вівчарня» | готська |
ὄϊς | грецька |
ou | давньоверхньонімецька |
avika «вівця» | давньоіндійська |
овьца | давньоруська |
ói | ірландська |
ovis | латинська |
ovs | латиська |
avìs | литовська |
wejca | нижньолужицька |
vićə «вівця» | полабська |
owca | польська |
овца́ | російська |
óвца | сербохорватська |
ovca | словацька |
óvca | словенська |
овьца | старослов’янська |
hauaš «вівця» | хетська |
ovce | чеська |
ovьca‹*ovǐkā | ? |
-ikā | ? |
áviḥ «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України