ОВЕЧНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
вівця́
пс. ovьca‹*ovǐkā, результат розширення i-основи зменшувальним суфіксом -ikā;
споріднене з лит. avìs, лтс. ovs, дінд. avika «вівця», áviḥ «тс.», гр. гомер. ὄϊς, лат. ovis, ірл. ói, двн. ou, гот. awistr «вівчарня», хет. hauaš «вівця», вірм. hoviw «пастух» (‹*hovi-pā «овечий пастух»);
р. болг. овца́, бр. ове́чка, др. овьца, п. owca, ч. ovce, слц. ovca, вл. wowca, нл. wejca, полаб. vićə «вівця», схв. óвца, слн. óvca, стсл. овьца;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вівча́р
«чабан; порода собаки»
вівчаре́нко
вівча́рик
«чабанець»
вівча́рити
вівча́рка
«пастушка овець Ж; порода собаки»
вівча́рня
«овеча кошара»
вівча́рство
вівчарюва́ти
ві́вчий
вівчи́нець
«вівчарня»
овеча́
овеча́тина
овеча́тник
«кошара»
ове́чий
ове́чина
ове́чка
ове́чник
«кошара»
овча́
овча́р
овча́рик
овча́рка
овчарник
овчи́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ове́чка | білоруська |
| овца́ | болгарська |
| wowca | верхньолужицька |
| hoviw «пастух» (‹*hovi-pā «овечий пастух») | вірменська |
| ὄϊς | гомерівське |
| awistr «вівчарня» | готська |
| ὄϊς | грецька |
| ou | давньоверхньонімецька |
| avika «вівця» | давньоіндійська |
| овьца | давньоруська |
| ói | ірландська |
| ovis | латинська |
| ovs | латиська |
| avìs | литовська |
| wejca | нижньолужицька |
| vićə «вівця» | полабська |
| owca | польська |
| овца́ | російська |
| óвца | сербохорватська |
| ovca | словацька |
| óvca | словенська |
| овьца | старослов’янська |
| hauaš «вівця» | хетська |
| ovce | чеська |
| ovьca‹*ovǐkā | ? |
| -ikā | ? |
| áviḥ «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України